Вони є часто важливішими за всіх решту. Вони і є творцями тих епосів й історій про відомих. Вони – частина нашої історії, навіть більша її частина.

«Добрий син... добрий син... аби всі такі були...» Мені проступили на очах сльози, хоча я весь день стримувався. Але не зараз, коли це пишу...

Зло починається з малого. Спочатку воно руйнує людяність. Потім – життя. Як і на слизькій дорозі, ми можемо щодня послизнутися – не лише ногами, а й у погляді на іншого

З кожною новою редакцією правопис, зберігаючи свою російську генетику, стає все заплутанішим, фраґментарнішим і все далі від мови

Це не політика, ні. Це абсолютно інший процес, який завершиться останнім подихом у тюремній камері. Бо оборудки з дияволом завершуються саме так

Країна тоне в снігові по шию, Країна камуфляжну форму шиє. Тримається з останніх – мерзне, мре. Тримається на дизелі й бензині: і хухає у рученята сині

Порівнюючи нині наших футболістів з «робленими» Лобановським, згадую джойсівську цитату: «Їй-богу, їх навіть на одному цвинтарі ховати не можна»

Але. Коли дитина лягає спати. Коли настає ніч. На самоті. У темряві. Навпомацки. Аби нікого не розбудити. Беру у руки різні забавки, оживляючи їх для себе...