А всьо, шо є, має почєток, кінец і середину. То є три. Й тра тьи знати, шо єк хтів бес пизнати ціліст, мав бес порахувати до трьох

Приглядаюся до оголошень про продаж антикваріату у Львові і виявила цікаву групу людей: зубожілі визволітєлі

Тернопільська «Коза» – місце, в якому місто підключене до мікрофона, як пацієнт до крапельниці. І коли приміщення колихається від ритму слів – затираються порожнечі міста

...він прийняв книжку з виразом, наче то не я поцупив її, а він дав мені почитати. Коли я вже йшов, він несподівано запитав, ким я мрію стати. Я ніколи не думав про це.

Маленька крапля містових проблем: про приїжджих руских, які псують наших руских, про греко-католиків, які щось там мудрують про томос і про написане для більшості, яка не читає.

Недаремно снилися якісь жахіття. Слід пройти ще одне обстеження й оперувати. Адреса лікарні у Львові: вул. Гашека (онкологічний центр). Па-па-па-ПАААМ! Привіт, Бетховен...

Щораз більше вихваляється недотримання граматичних правил – як вільна, прогресивна дія. Погано писати і погано висловлюватися вже не є чимось, чого треба соромитись.

Здивувала серія публікацій про рідновірів, які завелися навіть у нашому богоспасенному Львові. А найбільше дивує суцільна дрімучість