Дивовижний темп. Так минає життя. Треба хоч щось зафіксувати. Немов упав у глибоку гірську ріку, що несе тебе до водоспаду. Напір, прозорість, зеленість, все миготить, нема за що вхопитися

Завше варто пам’ятати про порядність і державний інтерес – закликають Збіґнєв Буяк, Владислав Фрасинюк, Павел Каспшак, Антоні Лазаркевич, Пйотр Нємчик і Анджей Северин

Мандруючи, я всюди несу з собою трішки України. І ні, це не грудка землі чи гілка червоної калини, а це страви, які я готую на різних континентах

У відомому тоді світі вже не було нікого, хто міг би втерти носа Римській республіці. Це було природним наслідком суворої науки, здобутої у труднощах та небезпеці.

Залишається хіба що давня знимка, на якій ти бачиш людей, які тепер залишилися спогадом. І запах – так, той запах шувару-сівару, який щойно зрізали і постелили на підлогу в хаті...

Новий світ, хай він і тричі «шалений», усе ж не без живлющих у ньому оаз, де нове проростає з глибинного, душевного, справжнього. Світ, що вступив у важку боротьбу зі злом

Про нашу здатність до вдячної пам’яті – пам’яті про тих, хто мріяв і боровся за незалежну Україну, і пам’яті про тих, хто присвятив своє життя українському народові як такому

Те з нас, що залишилося там, і те, що опісля – зовсім інше. А все найцікавіше, аж подеколи фаустіанське, трапляється зазвичай поміж.