Валерій Шевчук. Приклад людини, яка змогла заглянути в саму прірву – і не відвести погляд. Література, здатна народити митця з таким поглядом, – це література зрілої цивілізації

Якими тільки не бувають дощі!.. Проливні, затяжні, рясні, дрібні, що сіють і що мрячать. Дощі міські, дощі сільські... І раптом – сліпий дощ!

Українство – як океан «Соляріса»: незбагненне для гнобителів, здатне жити за власними цивілізаційними законами й поглинати тих, хто намагається нав’язати свої правила.

У правовій системі права згадують завжди у парі – з обов'язками. І коли вважається за прийнятне говорити про право на ненависть, чому не кажуть про обов'язок? Обов’язок любити

Буяє світ в траві й над лабрадором. Дзелений як в дитинстві, дзелен-дзвін: то прозвучить тобі джмелиним хором, то проросте кульбабкою в строфі

Відчайдушна, хоч і безнадійна  спроба вирватися з троякої закинутості...

Тата блатні каторжани вчили максимі, на якій тримався їх нелюдський світ, – сім'я за козла не відповідає. Тато ж знав: за все, що стається у великій родині, відповідальність має кожен

Українська література, на жаль, скидається на айсберг: 10 відсотків – на поверхні, 90 – під водою, бо рукописна спадщина і стара періодика не вивчені і не досліджені