У зойках, в наругах тюремних / У моїм коханім краю — / В однім із куточків таємних / Я бачу дружину свою...  

Був у нас єдиний національний фронт, коли ми всі були під тяжким ворожим ярмом; не стало ярма — і враз усі ми потягнули в ріжні сторони.

Можна наш нарід хвалити иншими словами йому зрозумілими. А слово "православний" лишити для теольоґів і уживати його лише в ділах теольоґічних і наукових.

Рабом я родився в недолі — / Куди дорога до волі? / Я грішний, безчесний і злий, / А кат мій, мов ангел, святий!

Від 1918—1920/21 майже не було у Львові духовного семинара. Се був правдиво тяжкий удар для нашої церкви.

(Із спогадів лікаря.)

(З минулого).

Піти кудись... — Автопортрет.