Оногди подали ми вїсть з Риму з да­тою 6 лютого, що мов-то Конгрегація в спра­вах вїри на Всходї одержала від папи Льва XIII порученє, щоби в як найкоротшім часї розслїдила справу і поставила внесенє, чи не належало-б рускі єпископства на Угорщинї підчинити під юрисдикцію гр.-кат. митрополії львівскої, надїляючи єи титулом патріярхату, о якій Русини від 40 лїт упоминалися. Мотивом до тої ре­форми мав-би бути упадок духа религійно­го межи духовеньством руским на Угорщи­нї і розширене там-же москво- і схизмо­фильство.

Бесіда д-ра Омеляна Огоновского, голови товариства „Просвїта“ при відкритю загальних Зборів сего товариства д. 20 сїчня (1 лютого) 1888 р.   Свїтлий Зборе!

Най мене Бог боронить від того, щоб я коли став великим чоловїком або яким високим достойником. Такій чоловїк, то як яка статуя серед широкої площини. Хто йде, обзирає з переду і з заду тай судить, як знає. Сему — ніс за великій, тому — за довгі ноги, — третëму — погано стоїть, а знов иншому таки зовсїм не повинен сто­яти. Оттаке дїєся і з владикою Естремаду­ри.

  До найкрасших днїв, яка галицка Русь прожила в послїдній добї свого политично­го житя, належить безперечно день вчораш­ний, день перших загальних зборів „На­родної Ради“. Такого одушевленя, такої солидарности і однодушности в поглядї нa найжизненнїй­ші питання нашого народного житя, таких проявів горячого патріотизму в так зрїлої самосвїдомости і почутя народних обовяз­ків які показали всї верстви нашої су­спільности репрезентовані на загальних збо­рах „Народної Ради“, може нам позавиду­вати кождий навїть дуже образований і ви­соко культурний нарід!

Нинї обходить вся Галицка Русь 50-лїтну память виходу „Русалки Днїстрової“. Значе­нє сего свята єсть всїм нам добре звїст­не. Однакожь мало хто з жиючих памятає часи Маркіянові на стілько, щоб з пооди­ноких обявів тогдашного житя зміг собї зложити цїлковитий і всесторонний образ так званого духа часу, в котрім покій­ний Маркіян жив, і вїрний образ тих людей, посеред котрих Маркіян обертався, а котрі певно на душу єго посїдали не ма­лий вплив. Суспільність наша жиє так скоро, що нинїшні враженя затирають в па­мяти характер вчерашного дня, не то часу передпятьдесятьлїтного.

Galicja, w której ciągle się odzywają skargi na brak robotnika, należy do najbardziej zaludnionych krajów w Europie, albowiem zawie­ra w przecięciu 80 mieszkańców na każdy kilo­metr kwadratowy. Zachodnia część kraju, wyklu­czywszy powiały żywiecki i nowotarski, liczy 100 mieszkańców na kilometr kwadratowy. Tylko Anglja (114 miesz. na k. kw.), Włochy (99 m. na k. kw.), Belgja (197 m. na k. kw.) i Holandja (120 m. na k. kw.) mają ludność o wielo gęstszą od Galicji. Bogate (?) i przemysłowe Niemcy są ir.ało co lepiej zaludnione (87 miesz. na k.

I. Pod tym tytułem wydał p. Stanisław Szczepanowski, poseł do rady państwa z powiatów kałuskiego, dolińskiego, żydaczowskiego i stryjskiego sporą rozprawę o naszych stosunkach kra­jowych, zajmującą głównie z tego powodu, że autor rozporządza ogromnym i ciekawym materjałem porównawczym i spogląda na nasze sto­sunki nie z ciasnego, partykularno-galicijskiego, a raczej zachodnio-europejskiego stanowiska. Dla należytego oświetlenia naszych stosunków, poró­wnuje je autor ze stosunkami Królestwa Polskie­go, Węgier, Włoch, Niemiec, Belgji, Francji i Anglji.