Замітка з нагоди слова пос. Пернерсторфера. І.

[Статья надіслана] Хочу я подїлитися з Вами і з Публи­кою тими думками, що роями встали в голо­ві моїй, як перечитав я книжку п. Щепа­новского „Nędza Galicyi“.

IV

В хвили, коли недобитки галицких „обєдинителїв“ ломлять ще послїдне копіє в оборонї т. зв. „общелитературного язика“, буде не від рїчи подати до прилюдної відо­мости рїчь крил. М. Малиновского, котрою сей, нинї на убочи стоячій мужь, яко предсїда­тель „Гал. Рус. Матицї“, відкрив остатні За­гальні Збори сего товариства, а котру то рїчь випечатано в тілько-що виданім „Литера­турнім Сборнику“ Матицї. Крил. Малинов­скій здавав справу з литературної дїятель­ности „Матицї“ за довшій період часу, бо від 1870 р. по конець 1887 р.

(Після Ант. Петрушевича)   Апостольскі труди св. Кирила і Методія для просвіщеня Славян не обмежаються лишь на Болгарію, Панонію і Велику Моравію. Ученики обох апостолів і славяньскі про­повідники слова божого заходили і в наші прикарпатскі сторони, де они ажь по рїку Буг благовістили віру Христову і поклали перші основи для просвіти Славян.

Бесїда посла Ковальского, виголошена в радї державній при буджетї министерства просвіти, була, як се мусїли замітити наші Вп. читателї, лише ширшим розведенєм бесїди посла о. Озаркевича, виголошеної при генеральній дебатї над буджетом,—з кіль­кома власними додатками, як-раз нещасли­вими. Міжь тими додатками особливо не по­щастились послу Ковальскому піднесені дві справи: наука язика нїмецкого в середних школах і справа управильненя рускої пра­вописи в школах.

3 (15) мая 1848 — 3 (15) мая 1888.   Зазвонили по Европі Великодні звони — Заревло зелїзне слово — Пирс кайдан неволї І з пожежї засіяло Ясне личко волї. Засіяла золотая — Галич освітила І підняла нарід рускій, К серцю притулила; Стерла з него піт кровавий І пятно неволї — Поблагословила тихо На стрїт жизни, долї; Защепила в рускім серцю Правди-волї слово І сховалась — як явилась — У димах і крови.

Дня 15 (27) липня сего року Россія, як відомо, буде святкувати 900-лїтний ювилей справдї великої і славної подїї : в день св. кієвского князя Володимира відбудесь память того ясного і великого дня, коли князь Воло­димир а за ним спершу Кієвска , а дальше і всї рускі землї приняли христіяньску ві­ру, коли сонце Христової науки, високой науки правди, братерства і любови зійшло над рускою землею.