Від часу до часу появляютіся по руских часописях статьї, критикуючі то заряд тої институції, то льокацію капиталів, однак нїхто не порушував хибної засади, на якій опираєся та институція, а від чого би властиво належало зачати, т. є. вишукати средство, котре би привело институцію до належного становища. Институція та потребує основної реформи, передо всїм в засадах, аби могла свобідно розвиватись і правдиву ціль осягнути, а до того можуть послужити досвіди, набуті в инших товариствах з тою самою цілею.  

У Львові дня 19 (31) сїчня 1889.   Потрясаюча вість прийшла вчера вечером з Відня. Цісаревич Рудольф, наслїдник трону, утїха і гординя свого батька, єдинак матери, надїя народів великої монархії, любимець всїх приятелїв мира, світла і поступу, помер наглою і несподїваною смертію. В самім розцвітї житя, коли молодечій запал єднаєся з мужескою розвагою, зійшов з поля, де ждала єго многа, велика і вдячна робота.  

Тиждень дїлить нас від виборів посла до ради державної з округа виборчого Тернопіль-Скалат-Збараж. Мандат сей держав від ери гр. Таффого сам вождь шляхти подільскої а заразом голова "кола" польового, пок. Казимир Грохольскій. Перед ним, за будьто лучших часів, коли централи нїмецкі кокетували ще з Русинами, вийшов з урни виборчої послом округа сего о. Ив. Наумович. Пізнїйше, в 1879 р., ужито вже насильства, підкупства і деморализації, а не диво, що побіда припала Грохольскому. В 1883 р., мимо всїх тих штучок, мало-що не поховзнулась нога пок. Казимирови.

7 Львові дня 10. (22) сїчня 1889.  

Закон о писарях громадских виготовила уже сеймова комисія громадска. Зміст того закона ось якій:  

у Львові 28 грудня 1888 (9 сїчня 1889).   Не тілько голоси польскої але навіть і нїмецкої праси згадують о прихильности намістника гр. Баденія супротив рускої справи, яке заняв в своїй програмовій рїчи, і о задоволеню, яке з тої причини Русини оказали або повинні були оказати.  

У Львові 22 грудня 1888 (3 сїчня 1889).   Перед кількома днями подали ми за польскими газетами вісти, яки ходять о змінах в министерстві просвіти і в шкільній радї краєвій. Що вісти тії були вірні, доказує факт, що одна з них вже справдилася: урядова газета оголошує покликанє добромильского старости п. Тадея Шавловского до министерства просвіти.