[Пригода на зелїзничій стації в Зборові. Поневільні форшпани. Самоволя жандарма.]   Щоби звернути увагу дотичних властей на самовільне поступованє підчинених им орґанів і кривдженє спокійних мешканцїв, а також до перестороги других перед подібним случаєм, подаю ось-таку немилу пригоду, яка лучила ся менї а взглядно моїй женї на стації зелїзничій в Зборові.  

В 7. ч. подали працю сего самого автора п. з. Родова спільність в Скільских горах, особливо в селах Волосянці та Сенечові. Тепер подаємо статейку про те, як там стоїть жіноцтво. Завважаємо при тім, що стан жіноцтва в горах загалом інакший — вільнійший, ніж на долах, але разом з тим і дикший, як загалом дикше в горах житє всіх людей, хоть воно нераз власне через те і більше людске.   Редакція.  

Ніч ясна, тепла, літна. В маленькім місточку, котре повстало через рух фабричний, стоіть при дорозі красний дім заможного панства, відділений від гостинця низенькими штахетами, за котрим перед домом шарієся, від блеску вікон і блідого світла місяця, зелений травник з прехорошими щепленими рожами і всякими прикрашуючими низькими квітами. На протів низенький старий домочок з відповідним до себе обгородженьом, з городчиком, на два кроки завдожки, рівно з домом, з маленькими кльомбиками, на котрих з помежи буряну виглядає самосійний огородовий мачок. Там ясно ту темно, там гамір, ту тихо.

Минувшої недїлї перед полуднем відбуло ся у Відни в готели National віче селян, на котре явили ся всї посли з громад сїльских, котрі суть властителями менших посїлостей. Цїлею наради була орґанізація стану селяньского через утворенє загального союза селяньского і установленя спільної проґрами. Збори повитав именем скликуючого комітету Стасний (з Чех). Опісля вибрано предсїдателем Штайнiнґера, а Стасного єго заступником, а предсїдатель в своїй бесїдї піднїс зараз, що орґанізація селян набрала через приступленє Чехів конкретні форми.

I.   — Чого ти все сумуєш, Левку? чого плачеш? Жаль за домом? Тьфу! плюнь! Дивись, і у мене дім, а ще й якій дім! і менї жаль було, та тепер уже все одно.   — Чого я сумую? Чого не дав би я, щоби минула ся та журиця, щоб забув я на дім, на матїр, на село та на..   — На дївчину! Правда, що згадав?  

КАРТИНКА ИЗЪ ГАЛИЦКОЙ ЖИЗНИ.   Яць (Яковъ) Зелепуга былъ мужикъ изъ рукъ вонъ плохой. Кому приходилось лѣтъ 30 тому назадъ проходить черезъ Бориславлъ, тотъ навѣрно могъ услышать въ кабакѣ или возлѣ кабака пьяный, охрипшій голосъ, выводящій одну и ту же меланхолическую пѣсню:        Ой не жалуй, моя мыла,      Що я пью,      Тогды будешъ жалуваты,      Якъ я вмру.  

[Гостина артистичної шіснацятки. Вечерок в дохід будови руско-народного театру. Комерс.]   Від давна ожидав я нетерпеливо на день 4-го с. м., се єсть на день, в котрім наша артистична шіснацятка — наша патріотична, люба молодїж загостить на вечерок до Самбора.  

Днї зїзду монархів в Нарві вже давно минули, а все-таки праса европейска не перестає витягати всїлякі подрібности з гостини нїмецкого цїсаря в Россії. Від часу виїзду цїсаря Вільгельма з Россії зміняють ся вісти о єго гостинї, як ті образи в калейдоскопі, а з того моря всїляких спостережень, заміток і найдрібнїйших обставин, супроводжаючих зїзд монархів, старає ся праса европейска видобути властиву суть того зїзду, то єсть, ціль зїзду монархів і єго результати.