Днї зїзду монархів в Нарві вже давно минули, а все-таки праса европейска не перестає витягати всїлякі подрібности з гостини нїмецкого цїсаря в Россії. Від часу виїзду цїсаря Вільгельма з Россії зміняють ся вісти о єго гостинї, як ті образи в калейдоскопі, а з того моря всїляких спостережень, заміток і найдрібнїйших обставин, супроводжаючих зїзд монархів, старає ся праса европейска видобути властиву суть того зїзду, то єсть, ціль зїзду монархів і єго результати.  

[З причини вистави шкіл повіту львівского.]  

Матеріял подав Иван Сандуляк. Упорядкувала і видала редакція "Батьківщини". Львів 1890.   Се заголовок невеличкої книжочки, обіймаючої 73 сторін друку малої 16-цятки, з портретом бл. п. о. Андрея Воєвідки на призаголовнім листї.  

З судової салї.   В Улазові, деканата олешицкого, eпархії перемискої, настало непорозумінє межи парохом о. Мих. Венгриновичем а парохіянами — і се непорозумінє довело до розправи карної против вісьмох селян, котра відбула ся вчера у Львові в краєвім судї карнім перед трибуналом, котрий складали: сов. Савчиньскій яко предсїдатель, a совітники Дуневич, Фінкель a Нітарскій яко вотанти. Прокураторію заступав п. Гельденбурґ, а обжалованих боронили адвокати д-р Люка, д-р Флєшнер і д-р Ціон.  

І.  

Мабуть ще жадні збори наших товариств народних не відбули ся так красно, так дїйстно величаво, і при так великій і живій участи самих просвічених селян наших, як послїдні загальні збори товариства "Просвіта" в Коломиї. Тут сполучила ся руска интеліґенція з руским селяньством і міщаньством в одну гармонійну цїлість, представляючу одну велику родину, котра спільними силами двигає ся успішно на перед з тої недолї і темноти, що столїтями пригнетали єї і не давали видобути ся нї національній свідомости загалу, нї самопочутю власного достоїнства одиницї.

У нас стало лекше, красна погода позволила в більшій части попрятати хлїб з поля, то-ж ми на минулу Матку Божу вибрали ся в два вози за Бескид на празник. Хотяй, зле поинформовані, ми на празник не трафили, то все-ж не жалуємо труду, а наша прогулька зовсїм нас вдоволила.  

  Проф. Михайло Козловскій походить з міщаньскої родини в Угнові, родив ся 1858 року, отже числить 32-гій рік житя, зросту середного, білявий, з рудавим заростом бороди, короткого зору і нерозвиненим правим оком: носить синяві окуляри. На розправі говорив по польски, однак дуже лихо; часами додавав до своєї бесїди поясненя уриваними нїмецкими словами. Єсть він професором при ґімназії в Каліши і колежским асесором (ранґа капітана). З авдиторії приглядалась єму численно зібрана публика з видимим сочувством.