[Іван Франко. В поті чола. Образки з життя робучого люду. 1890, Накладом Ольги Франко, з друкарні Товариства ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського. — С. 12—21]  

    Зваживши, що теперішні економічні політичні і культурні потреби нашого простого народа і інтелігенціі такі, що обі наші старші партіі — народовска і москальофільска, — при своіх основах і цілях, не в стані заспокоіти тих потреб, — ми, руско-украйінскі радикали, порозумівшися приватно в днях 4 і 5 н. ст. жовтня 1890 р., виступаємо отсе яко нова партія під назвою Pycко-yкрайінска радикальна партія з ось якою програмою:   А. ПРОГРАМА МАКСІМАЛЬНА.  

на єго статью в "Червоній Руси".  

[В поті чола. Образки з життя робучого люду. 1890, Накладом Ольги Франко, з друкарні Товариства ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського. — С.1—11]   І.  

(Исторична студія.)   Дивне якесь чуство огортає кождого Русина, коли прийдесь єму читати яку "исторію" рідного краю. Всюди початки тої исторії відносять ся до року 862, т. є. до часу, коли Варяги стали панувати в наших землях; давнїйшій, незмірно поучаючій період нашої минувшости — цїлі тисячолїтя перед Руриком — збувають ся загальними фразами, і то ще звичайно на одній або на двох картках паперу. Тай на тих двох картках більше говорить ся о Славянах взагалї, як о ріднім краю в подрібности.  

В дневниках находимо вісти про реставрацію замку Собіских в Олеську. Довідуємо ся, що по переходї замку на власність краю, видїл краєвий постановив предложити соймови справозданє з того, що зроблено з внесенєм вставленя до буджету на рік 1891 квоти 20.000 зр. на реставрацію замку. Заразом запросив видїл краєвий п. Володислава Гнївоша з Кутів на куратора замку, а безпосередну опіку над замком повірив кс. Марнилови Пйонтковскому, парохови латиньскому в Олеську. Ходить тепер о те, на яку цїль буде ужитий будинок по скінченій реставрації.

День 30 вересня став ся историчним в розвою нїмецкого соціялізму. Того дня з ударом 12 год. о півночи перестав обовязувати в Нїмеччинї заведений Бісмарківскою політикою виїмковий закон против соціялістів, котрий, хоч дав ся соціялістам добре в знаки, то все-таки не міг спинити руху соціяльного, ба навіть ще і причинив ся до єго зросту, змушуючи соціялістичних проводирів подбати про добру внутрішну opґанізацію партії, через що она могла би устоятись против всякого напору поліції.

Як легко можна було предвидїти, побідили знов в долїшній Австрії при виборах з міст антіліберали або, скажім радше антісеміти; ліберали стратили аж сїм мандатів. Борба вела ся завзята, особливо у Відни, де антісеміти не перебирали в средствах і густими масами спішили до урни виборчої. У Відни, котрий вибирав 16 послів, вибрано антисемітів Лiґера (на Марґаретен), Льокея (Маріягільф), Ґреґоріка (Найбав), Купку (Ioзефштадт), Ганкa (Фаворітен), механіка Шнайдера (Секлавз) і Бавмана (Гернальс). Гавк і Бавман належать до партії Шенерера.