(Оповіданє.)     Велика субота 188* року.   Сумрачний вечір зійшов уже давно на онїмілу землю. Огріта через день і тепер овіяна різким леготом нічного, весняного холоду, она здавало ся з-вільна віддихала повними грудьми; з того віддиху, відбиваючись в лучах величаво світячого вористого неба, піднимали ся біляві мраки і мов то клуби кадильняного диму уносили ся в гору на привіт наближаючого ся свята.  

  (Реферат на вічу снятинскім.)  

 

  від давна вже дуже недугувала, а тепер, небога, так небезпечно захоріла, що єсли не зявить ся сам пан "фізик", не переведе старанної діяґнози і не запише їй доброї рецепти, — то, їй Богу, не знаємо, як оно з нею скінчить ся!  

У Львові дня 31 н. cт. марця 1892.  

  прислав на руки проф. Володимира Шухевича, яко голови товариства "Львівскій Боян" і бувшого заступника голови товариства имени Шевченка — у відповідь на подані єму до відомости постанови загальних зборів обох тих товариств ось-які письма:     ***   Високої чести сподобивсь я: Співоче товариство "Львівскій Боян", здоровлячи мене з 50-лїтною річницею моїх родин, именувало мене на загальних зборах першим своїм почетним членом.  

голови товариства "Просвіта" при отвореню загальних зборів у Львові дня 13 (25) марта 1892 року.     Світлий Зборе! Панове Громадо!  

Рано о 8-ій годинї відбулась у Волоскій церкви тиха служба Божа і панахида за упокій членів тов. "Просвіти".   Саля Народного дому стала виповнятись членами: интеліґенцією світскою і духовною, міщаньством і селяньством; перші ряди крісел заняли женщини. Від всїх філій "Просвіти" явились відпоручники.