Статья надіслана Редакції.   "Дѣло" помістило в своїй статьї в н-рі 90 з 4 мая відповідь на статю поміщену під повисшим заголовком в 90 н-рі "Галицкой Руси". Тая відповідь відносить ся і до закидів на темат становища "партійного", а поминула сторону фахову. З тої причини прошу Вас, Пане Редакторе, зволїть помістити в "Дѣлї" отсе моє письмо.  

  Тутешна румунїзаторска "Gazeta Bukovinei" помістила в числї 29. дня 26. лат. цьвітня с. р. допись з Вижницї, котра в дословнім перекладї звучить так:  

  І.   Сидїв і писав...   Перед ним стоїть мала лямпка, котра ледви на чвертку паперу кидає яснїйше світло. Освічує також на-вскіс кілька книжок і дві купи старанно повязаних паперів.  

 

  Будьте ласкаві, в. п. д. редакторе, уділить місця у Вашому виданю цьому листу. До такого прилюдного оголошеня наших думок примусило нас все те, що діялось і діється в другій частині нашоі Русі-Украйіни від часів "угоди". Здається, наше слово буде виразом думок якоісь частини Украйінців, а через це може й заслужить на якусь увагу галицкоі громади. До того-ж сучасний стан речи мусить обходити кожного Украйінця, котрому дорогий культурно-національний розвиток.  

  Дня 10 апріля с. р. відбулось у Львові, в великій ратушевій салі Перше віче женщин, що хоть перше в нашім краю, стало доразу на висоті часу і сміливо може бути названо поступовим. Ініціаторки того віча розуміли, що жіночоі справи годі брати окремо, — що жіночий рух то тілько частина всего еманціпаційного руху, що йде до визволеня від економічного і політичного гнету тих верстов, що терплять під тим гнетом; тож усі референтки, як покажуть подані понизше реферати, — зазначили сміливо, що розвязка жіночоі справи настане тілько з розвязкою соціальноі справи.