Пишуть нам з Буковини з-над Прута:  

  У Львові дня 9 н. ст. червня 1892.   Межи точками проґрами, за котрою під нинїшний час має пійти вся галицка Русь находимо два коротенькі слова: солідарність і карність.   В проґрамі сказано: "Відзиваємось до всїх добромислячих Русинів в краю, щоби заховували безвзглядну солідарність, як також карність в справах народних".  

  виголошена в палатї посольскій ради державної при нарадах над справою опусту податку по нещастях елєментарних.   Не повинно се нїкого дивувати, що я при першім читаню сего внесеня мушу забирати голос. Ми заступники руского народу єсьмо без виїмки заступниками стану селяньского і маломіщаньского, господарів ґрунтових, а их положенє єсть в теперішних обставинах дїйстно дуже сумне і потребує конче поправи.  

І Пипіна читаєте З усїєї сили. І Крестовоздвиженского І в "языкословы" Так і претесь, і всї мови Славяньского люду, Всї знаєте, а своєї Дасть Біг!.. За Шевченком.     В 10. ч. часописи "Bukowiner pädagogische Blätter" "списавъ" д. Н. Шкурган "великих слів велику силу", а в тих многих словах много путанини, котру в інтересї правди спростувати конче.  

Після народного переказу.  

Dnia 25. maja br. odbyło się w ck. radzie szkolnej krajowej pod przewodnictwem wiceprezydenta tejże rady, posiedzenie ankiety w sprawie pisowni ruskiej w szkołach galicyjskich. W posiedzeniu tem oprócz inspektorów szkolnych wzięli udział zaproszeni: ks. dr. Em. Ogonowski, prof. uniw. we Lwowie, dr. Stef. Smal Stocki, prof. uniw. w Czerniowcach, ks. Aleksy Toroński, Anatol Wachnianin, Konstanty Liczakowski, Jan Werchratski i Hil. Ogonowski, profesorowie gimnazjum akademickiego we Lwowie, Teofil Gruszkiewicz, prof. II. gimn. we Lwowie, Em.

  [Статья Уманця надрукована в остатнім випуску "Правди", котру ми позволяємо собі повторити на сїм місци.]   Недавно пощастило менї добути дуже цїкавий лист нашого славного историка, вікопомного М. Костомарова. Лист сей, на мій погляд, має дуже велику вагу, показуючи нам відносини Костомарова до україньскої молодїжи, а ще більше — єго погляд на значінє народної мови не тілько для народної просвіти, а взагалї і для цїлої україньскої справи. Любов до свого краю і до свого народу він суцїльно єднав з любовію до рідної мови.