Уривок з повісті «Ті з Ковальської» Ірини Вільде

Ой, товариші, товариші, то ви хочете, аби моя Варвара тут сіла на ослін та сиділа тихо, та слухала та мовчала ти­хо до кінця! Приходжу я з послідньої академії, година може друга, може далі як за північ, вікна сліпі, пес мною ра­дується, коні фиркають, корови спо­кійно дишуть, гадаю, коби ще тихо за­сунутися до хати, аби не вчула. Я й голоден, лиш цей чай, що ту обпився, бовтнеться в животі, але голод голодом, коби єї не збудити. Тихосенько за­сунувся, прилип до голої лави та й слава босу, ая богу, дідькові слава, не єму.

Василь Стефаник приїжджав до Львова, як у клініку, щоб якнайскорше звідти втекти. Стефаник мав дві не маловажні причини не любити міста; воно пов'язувалось в його уяві з двома прикрими обов'язками: зайти в банк, або до лікаря

Невеличка збірочка віршів львівського поета Андрія Волощака викликає особливе зацікавлення. Його автор втратив фізичну можливість бачити світ ще в роки першої імперіалістичної війни.

Роман «Кавказ» свідчить про те, що його автор старався писати свою книжку за строгими правилами композиції. Тридцять чотири розділи назнаного роману короткі, заокруглені, кожний з них зображує якусь іншу сцену, виводить нові дійові особи, додає нову картину до загальної дії.

Це хроніка жахливих днів німецького панування у Львові. Написана на фактичному матеріалі місцевих подій.

З постанови ЦК КП(б)У від 24. VІІІ. 1946 р.

Хроніка