Світлані   якби потягом плентатись у Montauk де комаха губить свій чобіток написавши свій комашиний вірш прочитає тобі – мені  – траві ось і ми забрели на край землі де станційні будки такі малі   допровадив Volkswagen – не помиливсь якщо нори в піску нариває лис заривається жук в гарячий пісок і останній потяг пішов на Нью-Йорк

 

  мабуть задощить на Петра і Павла тому і ночує у квітці бджола перечитаю стихи і «Діяння» пиво на столику – пульт на дивані стіл заливають липневі дощі пишу і-мейл старшій дочці   купа паперів – ніщо не завершено вірші приходять у гості першими літо буяє – живуть світлячки треба придбати чорнильні ручки переписати османський розділ у чоловічім й жіночім роді  

  Світлані   залиши мені господи світла зеленого видрук і зелених мух які лиш тобі видно і одну жінку та що насправді світло ту яку тобі як і мені помітно і припни мене псом біля неї накажи пильнувати сади з орхідеїв   залиши мені якщо можна просити її сироти тіла своїми вночі накрити теплу руку й стебло волосся за вухом її дивні бажання ревнощі «мухи»

 

медом – кленовим сиропом і лимонадом мовчання монахом – життя леонардом первосвященником слова – його коеном в дев’ятисвічник вогню закованим в волосяниці слова і музики зашитих кишень і відірваних ґудзиків   запитавши батька: птахи небесні живуть без зарплати й зароблених пенсій то як поети – прийнявши схиму? пелюстку маґнолії й синющу сливу їдять на сніданок – і світло жарівки

  коли камінь почне дихати – коли він  стає частиною дому – його стін стає оком стіни – дверми і брамою коли тиньк виноградною брагою зашипить довкола його боків його не зрушать й десять тисяч биків   коли камінь живе у стіні як равлик коли інший камінь найближчий порадник і обидва тримають стіну – її сторожа уникаючи слів і дір порожніх приглядаються наче щойно осліпли розуміють що їхні стіни просіли

    Is there anybody going to listen to my story All about the girl who came to stay?     Хто-небудь вислухає мою розповідь?  

 

  Світлані   Я повернувся додому. Дім має дно і якір. Дім з іншим домом стояв собі і балакав. І поки я приглядався до смородини і кульбаби поки ловив запах всмажених зерен кави порався із валізами – скинув з дороги сакви перетирав із цукром горличий голос Савки   з якою ми мандрували віршами і папером. Змінював потяги – готелі – міські квартири