Xв. Peдакция! Вибачайте, що звертаюся до Вашої ґазети з отсею моєю статею післаною до редакциї Громадського Голосу предовгою й прикрою для мене самого. Мушу се зробити через те, що не знати, чи 52 число Громадського Голосу вийде перед загальними зборами "Наукового Товариства ім. Шевченка" 26. с.м. і чи в нїм буде надрукована моя стаття. Вона просвітить може й декого з читачів Дїла — членів Наукового Товариства ім. Шевченка" — звертаючи їх увагу, що справи не можна ставити так особисто, як се робить д. Р.

Дня 5 л. мая с. р. були в Кракові вечерниці в честь Шевченка, устроєні руским товариством у Кракові "Академічна Громада", се б то головно нашими медиками, що вчаться там на докторів. Польскі й рускі газети вже обговорили вдатну музикально-декламяційну частину — ми звернемо увагу на думки, що були висказані на тих вечорницях та ізза них, а іменно оголосимо документи, котрі ще нігде не були надруковані. Отже подаємо найперше до-слова промову голови Ак. Громади, д. Івана Навроцкого.

Терпка та заслужена звісними людьми допись зі Снятинского повіту, поміщена понизше, повинна заставити нашу інтелігенцію глубоко задуматися перед тим, нім що рішати на вічу. Особливо повинні застановитися над нею ті необачні львівскі Русини, котрим недавно вирвалося важке слово — що йім мужицкий жолудок байдужий. Справді, крайна пора занятися порушеною в дописи справою наших читалень.