Ніколи ще Шевченків «Садок» не був у такому разючому контрасті до реалій: соловейко, тиха вечеря, материнська наука – і найжорстокіша війна...
08.01.24 | | Дискурси
Коли затихає все, тоді промовляє душа, шукаючи чуйності до свого горя, своїх переживань… Така чуйність є виявом глибокої людяності
01.01.24 | | Дискурси
Сім’я вечеряє коло хати, просто неба, під небом. З вечірньою зіркою, що «на небі, ясна, засяла» у християнському світі – й Свята Вечеря…
25.12.23 | | Дискурси
Вечеря – це дія, своєрідний ритуал, це слугування – а не догоджання – тілу, яке цілу днину трудилось, яке є дочасною оселею душі, її опорою
18.12.23 | | Дискурси
Матері, мовчазні й непорушні, мов ікони, у рамках прикінцевого вірша першої строфи, – ждуть... Ждуть тих, що повертаються
11.12.23 | | Дискурси
Варто, йдучи в «нові часи», дбати про те, що не мало б гинути як у мові, так і в пісні, в освіті. Дбати про світло – тобто про те, що належить душі
04.12.23 | | Дискурси
Третій рядок – картина. Картина, а радше – кадр, бо таки «йдуть»...
27.11.23 | | Дискурси
Картина, що промовляє, звучить на тлі вечорової тиші, в переддвер’ї ночі... 
20.11.23 | | Дискурси
Хай яким комфортним не було б наше житло, та найцінніше у ньому тепло – це тепло нашої хати. Та наша хата дошкульною скалкою в неситому оці.
13.11.23 | | Дискурси
Вишня й справді якась дуже українська. Навіть цвіте вона, мовби змагаючись із вибіленими українськими хатами, – променіє своєю пречистою радістю
06.11.23 | | Дискурси

Сторінки