Знайдена найдавніша реліквія Старого кордону – могила донського козака, датована кінцем XVIII століття.

Маринович, Грицак, Андрухович, Бойченко, Винничук та інші. Підбірка найпопулярніших публікацій Z за 2018

На Тернопіллі можуть зникнути найбільші річки через посуху та неконтрольоване використання водойм. Рівень води у річках Збруч та Нічлава вже сьогодні знизився до 50-80% від норми – у деяких місцях вони перетворилися на маленькі потічки. Про аномальне обміління річки Збруч «Z» повідомляв ще минулого літа. Тобі фахівці пояснювали, що явище це тимчасове і вже за кілька тижнів після публікації рівень води в Збручі дійсно піднявся. Однак з кожним роком такі обміління частішають, і причина тут не лише в кліматі.

Іванківці, що в Городоцькому районі Хмельниччини, – одне з надзбручанських сіл, найбагатших на унікальні історичні пам'ятки. Але, якщо не знати, що і де шукати, цього зовсім не скажеш. Село, як село. Це через повну відсутність головної туристичної тріади – “замок-костел-кам'яниці”. Але то не біда. На таку “тріаду” можна помилуватися, де завгодно, а в Іванківцях – свої, часом абсолютно унікальні пам'ятки.    

Пуща Відлюдника – одне з найцікавіших місць над Збручем. Тож мандрівка до неї нікого не залишить байдужим, а продемонстровані згодом світлини викличуть білу заздрість у друзів, знайомих і колег на роботі.   До Пущі якнайкраще пасує знана сентенція: “Святе місце не порожнітиме”. Бо з історичного погляду маємо типову “багатошарову” пам'ятку, де водночас можна побачити й залишки давньослов'янських язичницьких святилищ, і ґрот християнського відлюдника, який дав назву місцевості.  

Як відомо з геології, найбільш сейсмоактивними зонами планети є стики тектонічних плит. Ці території приречені на перманентні землетруси та виверження вулканів. Те саме в історії. Вона дає нам приклади, коли такі ж катаклізми відбувалися (а деякі й досі відбуваються) на стику етносів і цивілізацій. На одній із таких «ліній фронту» раніше чи пізніше мусили з’явитися Окопи…    

Останнім часом мешканці надзбручанських міст і сіл помітили радикальне падіння рівня води у Збручі. Ріка поміліла так сильно, що тепер видно бетонні  пірамідки, які колись по ній розмежовували австро-російський і польсько-радянський кордони. Більш змілілим Збруч був хіба у 1848 році, коли на цих землях фіксували аномальну засуху. Тоді ще назовні визирнула голова знаменитого чотириликого Світовида, і саме завдяки цій сенсаційній знахідці тодішнє пересихання Збруча ввійшло в історію.  

Сидорів над Збручем у Гусятинському районі Тернопілля – яскрава ілюстрація до відомої сентенції «так минає мирська слава». Нині це «дошками забите» село, де «дідько на добраніч каже». Хай і чимале – понад тисяча мешканців. А колись це було не лише досить пристойне місто (офіційний міський статус з 1547 року), але й своєрідна «столиця».  

З усього створеного людиною навіть годинник не втілює плинність часу так, як це робить водяний млин. Годинник – лише інструмент для вимірювання часу, а от млин – його символ. Тут і філософське «усе тече, усе змінюється», і побутово-простацьке «все перемелеться...»   Водяний млин в Сатанові ХІХ століття. Вигляд з боку Збруча.  

Підпис (в українському перекладі) під російською листівкою: «ПЕТРОГРАД, 6 [19] серпня. Від Генерального штабу оголошується: 4 серпня, о 12-й годині дня австрійська дивізія підійшла до лінії Городок – Кузьмин. Наша кіннота зав’язала з супротивником бій, що тривав 5 годин. Вогнем і кінськими атаками супротивнику завдано втрат. Все поле всіяне неприятельськими трупами. Наші втрати незначні. Близько 7-ї години вечора того ж числа розладнана австрійська дивізія відійшла, гнана нашою кіннотою».