Старовинні кам'яні декори стануть частиною експозиції майбутнього Туристично-інформаційного центру у селищі. Їх виявили під час перекладання підпорного муру костелу Пресвятої Трійці, збудованого на межі XVI-XVII століть.

Сатанів цілком може стати центром «палеонтологічного туризму». Найперше скам'янілі рештки можна побачити в мурах середньовічної міської брами, але найцікавіше – старі каменоломні на березі Збруча

  Днями в давньому надзбручанському містечку Сатанові, що на Хмельниччині, завершилися археологічні розкопки, що тривали там ще від серпня.   Лариса Виногродська    

  Винищуючи євреїв, нацисти виявляли чудеса винахідливості: розстріли, газові камери, спалення живцем. Але чи не найжахливіша масова страта сталася рівно 75 років тому в надзбручанському містечку Сатанів.   Панорама Сатанова з галицького берега. Вдолині – Збруч.    

 

“Збруч” уже не вперше відкриває досі невідомі історикам пам'ятки минулого. Останньої осені ми знайшли добре збережені залишки середньовічного укріплення – основу мурованої вежі та складну систем валів і ровів. Від початку ХХ століття це укріплення вважалося повністю знищеним і назавжди втраченим для нащадків. Про це ще 1901 року повідомив “батько подільського краєзнавства” Юхим Сіцинський. З того часу ніхто, крім “Збруча”, чомусь так і не спромігся перевірити слова наукового авторитета.

Усім аматорам історії та мистецтва, яких доля занесе до Сатанова, раджу відвідати тутешній кіркут. По-перше, місцевий єврейський цвинтар є справжнісіньким художнім музеєм просто неба. Витончене різьблення на надгробках (на івриті – мацевот) вражає. Особливо, коли йдеться про мацевот XVII-XVIII століть – на цей час припадає розквіт тутешнього різьбярства. Найдавніші ж поховання на сатанівському кіркуті датуються серединою XVI століття. Погодьтеся, поважний вік.

Всеукраїнська прем'єра фільму “Поводир” спричинила сплеск зацікавлення до всього, пов'язаного з “українськими Гомерами”. “Збруч” теж вирішив придивитися кобзарсько-лірницькій традиції. І знайшов глибокий її слід… на Збручі.   Лірник у Львові (1941)    

Єдиний християнський храм у світі, в якому на фресці «Страшний Суд» у пекельному вогні горять найодіозніші комуністичні вожді, височіє на скелі над Збручем.      

З усього створеного людиною навіть годинник не втілює плинність часу так, як це робить водяний млин. Годинник – лише інструмент для вимірювання часу, а от млин – його символ. Тут і філософське «усе тече, усе змінюється», і побутово-простацьке «все перемелеться...»   Водяний млин в Сатанові ХІХ століття. Вигляд з боку Збруча.