Про всяк інтерпретаційний випадок відразу скажу, що однозначної відповіді у мене немає. Зрештою, як завжди. Власне тому й пишу, що сумніваюся. Бо який сенс писати, коли і так все ясно?  

 

​  

​   — І як тобі перекладалися аушвіцькі оповідання Боровського? — питає Міколай Ґринберґ, психолог, фотограф, а віднедавна й автор кількох приголомшливих книжок.  

​  

​  

​   Тема, звичайно, бездонна, але я зараз маю намір її для себе закрити. Тобто не тему української мови в Україні, а тему українізації України. Згоден, звучить дурнувато: «українізація України». Але тут уже нічого не вдієш: які реалії, таке й звучання.  

​   Автобус – у принципі не найкраще місце для спання. Тим більше – автобус, який мало не всю ніч намагається подолати державний кордон. Тим більше – український автобус, який одинадцять годин мордує пасажирів якоюсь багатосерійною російською маячнею. Зрештою, для думання такий автобус – теж місце не найкраще. Залишається хіба що крутити в голові калейдоскоп найсвіжіших спогадів.  

​  

​