Мислить цей художник у піднесених, понадчасових, майже біблійних вимірах, спрямовуючи свої стрімко закомпоновані у просторі образи-візії немов би до неба, до Творця, як болючі знаки запитань.
Усю потугу свого творчого обдарування він спрямував на те, щоб утвердити занедбану етично-інтелектуальну значимість малярського твору й ту особливу, притаманну образотворенню здатність «промовляти з-за порогу мовчання».
