…Кілька днів по тому, як скандальний референдум відбувся у Криму, сепаратисти взяли під контроль більшість українських військових частин півострова. Тоді на території АРК діяли вже «відверті» солдати російської армії, які не приховували власних шевронів і не шукали еківоків кшталту «ввічливих людей». Навіть легенда від Володимира Путіна стверджує, що «государ» до останнього вагався, чи відправляти в Крим свої військові сили, але зважив, що вони таки мусять пильнувати спокій нелегітимного референдуму.  

 

Теза про те, що промисловий Донбас годує всю Україну і, зокрема, Галичину, часто стає арґументом для обґрунтування теперішньої влади «донецьких». Мовляв, це ж вони тяжко працею заробляють гроші до бюджету, а галичани тільки їздять на заробітки та розважають туристів. Але хто такі «донецькі»? І звідки взялася та індустріальна потуга Донбасу?    

Дивні речі відбуваються в Донецьку. Не встигла шахтарська столиця оговтатися від раптової дружби «реґіонала» Юхима Звягільського зі «свободівкою» Іриною Фаріон (місяць тому Звягільський влаштував їй зустріч з електоратом на своїй шахті імені Засядька), як сталася нова подія. 10 липня до Донецька приїхав наступний народний депутат від ВО «Свобода» — Руслан Кошулинський.  

Розмовляємо з Дмитром Білим – кубанським козаком, письменником, доктором історичних наук, доцентом кафедри українознавства Донецького юридичного інституту. Він стверджує, що приблизно чверть населення Донбасу – галичани за походженням.   - То коли ти вперше замислився над ідентичністю галичан Донбасу?