До рідного краю
В осінній грязюці вулиці й люди. Піл сірою плахтою неба довгий потік сірих облич, далеких, байдужих, з власними болями й смутками. Рухлива, вічно-змінна і завжди така сама вулична юрба великого міста.
На краю пішеходу, напроти перехрестя кількох ліній, він стояв, розгублено розглядаючи кусок паперу. Не було ніякого сумніву: це був той самий, недавно зустрінутий земляк із Харкова.