У Львові демонтували пам'ятник Тудору. Відбулося це відповідно до ухвали Львівської міської ради. В такий спосіб спершу експерти спеціально створеної комісії, а за ними й депутати «поквитались» з письменником за його радянську спадщину. Це при тому, що формально Степан Тудор під закон про декомунізацію не потрапив. До того ж широкої дискусії щодо доцільності такого кроку та альтернатив у суспільстві так і не вийшло.   Знимка ZiK  

(Оповідання про те, що діється при шляху революції). ​   І   Як у келійці зовсім темніє, о. Тихону треба вставати. Та він лежить ще хвилину на своїх нарах і йому втретє вертають до голови одні й тіж самі думки:   — Ніколи наперед не вгадаєш, що й коли може пригодитись.  

Комісія Львівської міськради в питанні, зносити чи ні пам'ятник Степану Тудору, здається, й сама досі перебуває в полоні совєтської пропаґанди. За радянських часів створили образ Тудора-комуніста, і таким його сприймають тепер у стінах львівської ратуші.

Завдяки д-ру Степану Іванику маємо приємну можливість ознайомитися з доповіддю Степана Олексюка (більше відомого за своїм літературним псевдонімом Тудор), з якою він дебютував в організаційній інституції заснованої Казимежем Твардовським Львівсько-Варшавської школи — Польському філософському товаристві у Львові, а точніше — на 17-му засіданні психологічної секції ПФТ, 4 червня 1927 року. Саме Степан Іваник віднайшов в архівах Інституту літератури ім. Т.Шевченка (ф. 56, спр. 81) цю працю; раніше було опубліковано перші три її розділи, тепер вона публікується повністю.  

  На дошці був напис «22 червня 1941 року біля цього будинку загинули від фашистської бомби українські письменники-комуністи Олександр Гаврилюк та Степан Тудор».   У перший день німецько-радянської війни, 22 червня 1941 року, близько полудня в будинок за тодішньою адресою Жовтнева, 46 влучила бомба, внаслідок чого під завалами серед інших загинули чотири письменники: двоє українських – Степан Тудор та Олександр Гаврилюк з дружинами і двоє польських – Францішек Парецький і Зоф'я Харшевська.  

Інцидент зі спробою демонтажу пам'ятника Степанові Тудору знову підняв на поверхню тему остаточної декомунізації на Львівщині. Очевидні випадки без дуалізму проблематики, як виглядає, вичерпалися, залишилися ті, в яких належить стосувати виваженість та мудрість. Зрештою, події навколо пам'ятника Тудорові мають кілька нашарувань, не цілком пов'язаних між собою. З одного боку, це конфлікт між правими активістами та поліцією. І геть інший пласт історії — питання про те, чи взагалі треба демонтувати монумент.