(за мемуарами та матеріалами поліції та львівської преси початку ХХ століття)   Продовження, початок – "Таємниці львівського дна", частини I, II та III.   IV   Якщо ми опинимося у Львові початку ХХ сторіччя й забредемо на Левову вулицю, то обов’язково натрапимо на одне з тих леговищ, яке приманює аматорів дешевих любощів.  

(за мемуарами й матеріалами поліції та львівської преси початку ХХ ст.)   Продовження, початок – "Таємниці львівського дна", частини перша та друга.     III.  

  (за мемуарами й матеріалами поліції та львівської преси початку ХХ ст.)     Продовження, початок – Таємниці львівського дна. I     Отто Дікс     II.  

  (за мемуарами й матеріалами поліції та львівської преси початку ХХ ст.)     1       На початку ХХ століття львівський журналіст і прозаїк Станіслав Брандовський уславився тим, що взявся досліджувати львівський кримінальний світ. До того ж не з відстані, а зсередини, проникаючи у місцини, до яких людина «збоку» ніколи не мала вільного вступу.  

  Для чого існують літературні премії? Вочевидь, лише задля двох причин: для розголосу і фінансової винагороди. Та коли ми приглянемося ближче, то побачимо, що більшість з наших премій не відповідає цим обом критеріям, а невелика кількість відповідає лише одному критерію – фінансовому.  

Розум завжди має свої межі, а от дурість меж не має. Вона універсальна. І коли я прочитав в «Українській літературній газеті» маячню якогось Володимира Козлікіна з Маріуполя під назвою «Нескінченна історія» Міхаеля Енде галицькою говіркою», то ще раз у цьому переконався.