Юрій Винничук

Як нема біди, то мусимо її вигадати, а потім плекати і пестити, як хом'ячка. Бо ніщо нас так не єднає, як спільні нарікання, зітхання і прокльони

Міф про українську Кубань луснув. Почнімо з малого – з тих теренів, які є нашими. Бо смішно мріяти про Кубань, коли під носом цвіте московщина.

Якщо таку літературу видають, то хтось же ж її читає. Читає і набирається лютої ненависті до «братьєв», які посміли вирватися з їхніх липких моцаків.

Здавалося б, що дрімуча епоха антиукраїнської істерії канула в минуле. Ба, трубадури російського шовінізму далі жирують на брехні і неуцтві.

Фраґменти суб'єктивних спогадів про богемне життя Чубайрона з Чемоданом та іншими мистцями в глуху совєтську епоху 1970-х

Сергій Плачинда таки справді був міфотворцем і містифікатором, але в жодному випадку не науковцем.

Алкогіль до добра не доведе. Але тривалі зимові свята несуть так багато спокус, що втриматися неможливо. А що буде років так за сотню?

Я завше почувався щасливим. Як можна співчувати щасливій людині?

Наша боротьба з російськими впливами – це не війна з російською мовою. Це боротьба за елементарне виживання після сторіч русифікації

Едмунд Васіньський, елегантний джентльмен-грабіжник, світський, повний романтизму донжуан з гнучкими котячими рухами.