Вже кілька літ напередодні кожного Великодня вступають в бій світлі і темні сили, на прю стають паска contra куліч, і сам Великдень проти Пасхи, а ще Паска проти Пасхи.

Поволі, зі скрипом, долаючи ущелини, бурхливі ріки і болота, українська мова пробивається, як трава крізь асфальт, навіть окремі блогери переходять на нашу мову

І от вони отримали трибуну – Фейсбук! І стали князями життя. Вони можуть, лежачи на канапах, сидячи за кордоном, скидати цю владу. Нарешті відімстять за свою пригноблену онанізмом юність

Добро варто пам’ятати. Особливо те, яке вчинили ви. Бо коли дружина почне сварити, що ви поперли взутим до покою, то можна нагадати: «А пам'ятаєш, як ти хворіла, я тобі приготував чай? І замість одної скибки цитрини поклав дві»...

Путін – це наша виграшна лотерея, бінґо. Якби на його місце прийшов якийсь нормальний чоловік, що вміє прораховувати всі ходи й виходи, ми б і далі гнили в своєму болітці

Новини з-за поребрика – то так гейби китайські вісті епохи хунвейбінів. Але й на наших теренах теж вар'ятів досить.

  Що й казати – щастить нам на тихих вар’ятів з нового польського уряду. Мало того, що Томаш Жимковський, цей польський Бузина, називає Західну Україну «Східна Малопольща», то повторює давню байку московитських шовіністів, нібито «у польській традиції українців називали русинами, назву «українці» створили австрійці. Я не є філологом, але це було утворене від визначення «у края», тобто пограниччя. Це австрійці придумали».  

  Окрилений уже згадуваною промовою польського прем'єра, я вирішив погортати львівську пресу за кілька років. Не кидаючи оком на сплюндровану Волинь разом з Холмщиною і Підляшшям, де горіли церкви і священицькі бороди, де вбивали ще задовго до того, як події на Волині стали «геноцидом».   А ось Львів. 1934 рік.   31.01. Група польської молоді побила єврейських студентів Політехніки.  

  Так склалося, що я дуже багато завдячую польській культурі і польській мові, через яку запізнався з безліччю класичних творів, яких у нас в той час, та ще й досі, не переклали. Подивився я також безліч фільмів, що в совєтську епоху нам були недоступні. І для мене поляки завше були доволі близькими. А головне, що польська мова не була агресивною щодо української, бо дозволяла легко і безболісно обмінюватися різними словами, які лягали, як влиті, в нове мовне русло.  

  В недавньому польському законі є, звісно, й здорове зерно – це заборона вживати «польські концентраційні табори смерті». Бо які ж вони польські? Але вираз «польські концентраційні табори» можна вживати? Я про Домб'є, Березу Картузьку і Явожно, через які пройшли десятки тисяч українців. А в Березі ще й чимало євреїв-комуністів відбувало покарання.     Не надто від концентраційних відрізнялися табори з інтернованими вояками армії УНР, бо мерли вони там, як мухи.