Всім хочеться заднім числом бути героями. Не тоді, коли цього вимагала епоха, а коли вже стало цілком безпечно нарешті висунути ріжки з мушлі і повідомити всім про своє героїчне минуле і несхитну позицію
Микола Гоголь виявився куди сміливішим у своєму українському націоналізмі, аніж більшість тогочасних українських письменників. Винятком був хіба Тарас Шевченко
Дуже добре, що є меморіал в Бабиному Яру, але невже СОТНІ ТИСЯЧ розстріляних в Лисиничанському лісі не варті вшанування їхньої пам'яті? Саме там загинув цвіт єврейської інтелігенції Галичини. Це вражаючий список втрат...
Працюючи над продовженням «Аптекаря» про події 1648-го, коли козаки штурмували Львів, я натрапив на безліч дурниць, які мандрували від одних несумлінних істориків до інших.
Давно не було такого трешу – отак починається Велика Вітчизняна Інформаційна Війна. Точніше, вона почалася, коли ЮВТ створила свій власний акант на Фейсбуку
Вже кілька літ напередодні кожного Великодня вступають в бій світлі і темні сили, на прю стають паска contra куліч, і сам Великдень проти Пасхи, а ще Паска проти Пасхи.
Поволі, зі скрипом, долаючи ущелини, бурхливі ріки і болота, українська мова пробивається, як трава крізь асфальт, навіть окремі блогери переходять на нашу мову
І от вони отримали трибуну – Фейсбук! І стали князями життя. Вони можуть, лежачи на канапах, сидячи за кордоном, скидати цю владу. Нарешті відімстять за свою пригноблену онанізмом юність
Добро варто пам’ятати. Особливо те, яке вчинили ви. Бо коли дружина почне сварити, що ви поперли взутим до покою, то можна нагадати: «А пам'ятаєш, як ти хворіла, я тобі приготував чай? І замість одної скибки цитрини поклав дві»...
