Євген Маланюк

Проблема малоросійства першою встане                           вже в Державній Україні.                                                                                                         І ще довго, в часі тривання й стабілізації, стоятиме першопляновим завданням
02.07.19 | | Минуле
В чергову річницю смерті Миколи Гоголя нагадаємо про нього першою розвідкою Євгена Маланюка
04.03.19 | | Минуле
За присипаним сахариною псевдо-гуманізму фасадом Росії світ – і ми – не бачить справжньої суті, поки вона криваво не розкриється, писав Євген Маланюк  85 років тому
26.01.19 | | Минуле
Треба признати по щирості: акт похорону у нас у великій пошані. Скажу різкіше — у нас люблять ховати і вміють ховати (не лише в стислім значенні цього слова, але часом і в... символічнім, тобто за життя).
07.10.18 | | Минуле
Книга спостережень, 1962, с.191—210
12.10.62 | |
Останнє чвертьстоліття, таке болючо-багате на історичні події, освітлило нам постать Шевченка новим, іншим світлом та наблизило йoгo до нас незвичайно.
24.04.44 | | в 1943-у
У душній хаті тихо гасла мати, / А іволга кричала за вікном. / І крик той був, як крик життя, зловісний / І радісний, і водночас наївний
11.04.44 | | в 1943-у
Коли Петербург приспішив в особі Гоголя процес деградації нашої по-козацької еліти та стимулював розклад національної в ній особистости, коли той же Петербург майже одночасно стискує, згущує і, остаточно, кристалізує нам Шевченка, саме як особистість, то три чверті століття пізніш, перестиглий і вже упадочний Петербург не проявляє якби жадного виразнішого впливу на особистість і творчість Нарбута.
18.03.44 | | в 1943-у
Коли зупиняєшся над життям і листуванням обидвох наших гeнiяльних земляків, впадає в очі дивна річ: перебування обох в тім самім Петербурзі, один і той самий ментор, велика кількість спільних знайомих і спільних приятелів. А проте, Шевченко і Гоголь "умудрились" ніколи особисто не пізнатися...
12.03.44 | | в 1943-у
В примітивній свідомості спростачених та "згоголізованих" поколінь саме ім’я "Україна" стало віддавна синонімом якоїсь бездержавної, безгієрархічної, безструктурної і, остаточно, безформної Аркадії... Не країна "жорстокого бою і слави", не країна "знаків зловіщих, недобрих", як скаже щойно сучасний поет, лише просто якесь полтавсько-подільське Таїті!
01.09.43 | | в 1943-у