Україна втратила монополію на образливе мотто: «Як не з’їм – то понадкушую». Тепер се девіз цілої доби, в котрій нічого не встигаєш, тому не концентруєшся на чомусь одному.
Теребовлю важко назвати промисловим центром. А проте нечисленні заводи та підприємства багато в чім визначають життя граду. Бо місто – це й те, над чим у ньому працюють та що виробляють
Галичина – се не лише стан душі. Вона не тільки в голові та крові. Кождою галичанкою та кождим галичанином ще підкеровує невидимий тріумвірат, котрий складається із диктату мови, запахів-смаків та ритуалів.
Галицьке «тайтаке» – фраза на всі випадки життя. Локальне несвідоме. Чергова невизначеність. Галицька загадковість. Словесна ритуальність. Гасло, універсальний код, аби розпізнавати своїх і могти їх здихатися
В одну мить дороги Європи й небесні простори світу заполонюють каравани, котрі прямують до Галичини. Вони везуть наш люд домів. Везуть, ніби свідків, котрі бачили, що там Христос Воскрес, тому і в нас диву так само бути
