Лиш одиниці знають про грандіозні рукотворні підземелля долини Збруча. Іванківецькі штольні серед них найбільші, але вони є і об’єктом підвищеної небезпеки. 

Сатанів цілком може стати центром «палеонтологічного туризму». Найперше скам'янілі рештки можна побачити в мурах середньовічної міської брами, але найцікавіше – старі каменоломні на березі Збруча

На Тернопіллі громада самостійно розібрала одну з гребель на річці Збруч. Люди вже не один рік звертаються до влади, аби річку звільнили від самочинних перегороджень, які наставили тут виробники «зеленої електроенергії». Збруч міліє і пересихає, а правоохоронців годі зрушити на наведення ладу.

    Розповідь про Скалу-Подільську варто почати з найунікальнішого архітектурного об’єкту цього цікавого містечка.  

На Тернопіллі можуть зникнути найбільші річки через посуху та неконтрольоване використання водойм. Рівень води у річках Збруч та Нічлава вже сьогодні знизився до 50-80% від норми – у деяких місцях вони перетворилися на маленькі потічки. Про аномальне обміління річки Збруч «Z» повідомляв ще минулого літа. Тобі фахівці пояснювали, що явище це тимчасове і вже за кілька тижнів після публікації рівень води в Збручі дійсно піднявся. Однак з кожним роком такі обміління частішають, і причина тут не лише в кліматі.

  Рівень води у Тернопільському ставі через спеку та брак опадів критично падає. Окрім того, водойма потерпає від цвітіння синьо-зелених водоростей та стоків.   Про це йшлося на нараді в муніципалітеті, інформує видання "20 хвилин".  

“Збруч” уже не вперше відкриває досі невідомі історикам пам'ятки минулого. Останньої осені ми знайшли добре збережені залишки середньовічного укріплення – основу мурованої вежі та складну систем валів і ровів. Від початку ХХ століття це укріплення вважалося повністю знищеним і назавжди втраченим для нащадків. Про це ще 1901 року повідомив “батько подільського краєзнавства” Юхим Сіцинський. З того часу ніхто, крім “Збруча”, чомусь так і не спромігся перевірити слова наукового авторитета.

Пуща Відлюдника – одне з найцікавіших місць над Збручем. Тож мандрівка до неї нікого не залишить байдужим, а продемонстровані згодом світлини викличуть білу заздрість у друзів, знайомих і колег на роботі.   До Пущі якнайкраще пасує знана сентенція: “Святе місце не порожнітиме”. Бо з історичного погляду маємо типову “багатошарову” пам'ятку, де водночас можна побачити й залишки давньослов'янських язичницьких святилищ, і ґрот християнського відлюдника, який дав назву місцевості.  

Волочиськ — районний центр Хмельниччини, що стоїть просто на Збручі. До 1939 року це було найближче радянське місто до польської Західної України. Річка роками розділяла українців Заходу й Сходу. Кордонів уже нема, але волочищани досі голосують «за стабільність».    

Останнім часом мешканці надзбручанських міст і сіл помітили радикальне падіння рівня води у Збручі. Ріка поміліла так сильно, що тепер видно бетонні  пірамідки, які колись по ній розмежовували австро-російський і польсько-радянський кордони. Більш змілілим Збруч був хіба у 1848 році, коли на цих землях фіксували аномальну засуху. Тоді ще назовні визирнула голова знаменитого чотириликого Світовида, і саме завдяки цій сенсаційній знахідці тодішнє пересихання Збруча ввійшло в історію.