Відгуки  дня.   Вчорашнє „Діло» дійшло до читачів з великою білою плямою на саміськім переді. Навіть наголовка, навіть підпису автора не пощадив червоний олівець. Сяде читач „Діла" (а сподіваюся, що так само з нинішними числами двох інших  щоденників!) і пустить задуманий зір по білому полі.. — „Що там такого могло бути?!" —  скаже до себе.

Відгуки дня   Сидів собі як у Бога за дверми на тихім селі, у захиснім приходстві і дихав. Часописів не читав, листів не писав (нехай вибачать ті, що не дістали від мене вакаційного поздоровлення!), а дивився ях хмарки плинути, слухав як гаї шумлять, милувався сонцем і водою. Час до часу, щоб бути все таки в курсі діла слухав вечірнього щоденника, бо ануж війна на Далекім Сході або мир на Далекім Заході.

Відгуки дня.

Відгуки дня. Ішли на Зелені Свята довгі ряди колишніх вояків УГА. Усе в цивільних чорних одягах, а між ними їх Начальний Вожд.... —  Котрий то, котрий?—  питався хтось із глядачів.

Відгуки дня.   Просили мене дві пані з „Товариства Прихильників Українського Мистецтва": — Ходіть з нами до малярської домівки. Викручувався я як міг, але вкінці мусів піддатися. І не жалую...

В неділю вшановують наші спортовці ювилей «Просвіти»...

  Мій приятель після кожного метчу "України" приходить у понеділок до редакції понурий, захриплий і недобрий як шандар.

Не знаю звідки і якими дорогами прийшов до нас Пріма Апріліс. Але прийшов і тепер уже нема способу його викинути. Наші діди зовсім не знали про нього, наші внуки може не будуть знати, але ми і наші діти знають і повинуються йому. Нема ради —  такий звичай. Треба на першого квітня людей дурити, то й дурять: діти батьків, ученики учителів, хлопці дівчат, а всіх загалом —  редакції. В кожній ґазеті появляється щороку першоквітнева брехня, менше чи більше імовірна, менше чи більше цікава.

Львів, 21. березня 1938. Відома є з кабаретової сценки актуальна анекдотка: як то один жид другому радить не читати рідної жидівської преси, тільки пресу антисемітську; бо — мовляв —  з лектури жидівських часописів віє таким смутком, так жидам скрізь зле, так їх чищать і переслідують, що чоловік крім пересердя не має ніякої користи, паде духом і думає про самогубство. Зате з антисемітської преси жидівський читач може довідатись, які жиди сильні, могучі, впливові, як їм добре, — так, що аж приємно жити у світі...