Якщо при читанні роману й виникає відчуття плакативності, то причина цьому – композиція і спосіб бачення; це – картинність кіномистецтва доби, коли жив і писав Стайнбек.
Історія всередині п'єси просто є, і для кожного вона значитиме щось кардинально інше. Це саме той театр, якого в нас досить мало – театр, який вчить мислити самостійно.
Як перебувати на межі між творчістю та оповіданням особистої історії, тоді як історія українки складно знаходить розуміння в Україні? Як обставини обирають для нас потрібне місце і потрібний час для того, щоб ділитись найважливішим?
Застарілий устрій державних театрів в Україні становить скалічену систему, яка не спонукає до творчості та самовіддачі, але Театр Лесі, просуваючи на сцену сучасну драматургію, перебуває у просторі актуальних ідей.