Тарас Прохасько

Дивлячись на небо, не думаєш ні про що інше, як про час. Про його складові – минуле, теперішнє і майбутнє. Які є тільки у твоєму теперішньому. 
19.03.26 | | Дискурси
Мені вже не треба. Вже там набувся, навидівся. А як житимуть карпатські діти? Вся надія на вроджену схильність до модарства, адаптації до нового і ще новішого. Не забуваючи Довбуша
26.03.26 | | Дискурси
Здавалося, що я зауважив якісь важливі орієнтири і рятівні рекомендації. Хотів подарувати рецепт, вистражданий на власному тілі і власній свідомості, великого відкриття...
12.03.26 | | Дискурси
Фраґмент із хроніки тих останніх років, місяців, тижнів і днів наземного життя Богочоловіка як тема приватних, тихих, але неперервних реколекцій і медитацій...
05.03.26 | | Дискурси
Мама розповіла про одну річ, яка не давала спокою. Вона не могла перестати роздумувати про це, просто думати одне слово – чому. Чому, чому, чому?..
26.02.26 | | Дискурси
Ми мило попрощалися. Я йшов додому, думаючи про трагедію експертів, які знають, як би мало бути, і розуміють, що так бути не може.
19.02.26 | | Дискурси
Отакою є справжня природа людини. Має бути харч, має бути вино, має бути герць. І має бути історія. Вигадана, згадана, вимовлена, вислухана…
12.02.26 | | Дискурси
Але. Коли дитина лягає спати. Коли настає ніч. На самоті. У темряві. Навпомацки. Аби нікого не розбудити. Беру у руки різні забавки, оживляючи їх для себе...
05.02.26 | | Дискурси
Встигнувши із середини на цілий космос побачити, чого не слід було робити, ще виразніше знаєш, що вже нічого ніколи ніяк не зміниш
29.01.26 | | Дискурси
Холод дає тобі у кінчики пальців усю філософію від досократиків до пост-пост-усіх як щось намацальне, своє, рідне, своєрідне, само собою зрозуміле...
22.01.26 | | Дискурси