26 березня виповнилося 100 років від дня народження Пала Ердеша (1913-1996) - видатного угорського математика, який опублікував більше праць, ніж будь-який інший математик за всю історію людства - понад півтори тисячі. Він залишив помітний слід в науці та став легендою ще при житті.    

Наприкінці льодовикових періодів з океану в атмосферу виділяється значна кількість двоокису вуглецю.

21 березня космічний телескоп «Планк» оприлюднив найточнішу мапу мікрохвильового фонового випромінювання (або реліктового випромінювання) – малопомітного фону, що залишився після

Роботу, яка принесла йому «математичного Нобеля» (так називають Абелівську премію), бельгійський математик П’єр Делінь (нар. 1944) завершив ще сорок років тому. Стільки часу, очевидно, мало пройти, щоб світова наукова спільнота зрозуміла глибину та всеосяжність його праць.     

Храм Амона-Ра у Карнаку не є найвідомішою архітектурною пам’яткою Давнього Єгипту: ця честь належить пірамідам в Гізі. Проте детальна 3D-реконструкція американських вчених з усією ясністю показує його архітектурну значимість та багату історію.     Елейн Салліван, асистент-професор Каліфорнійського університету у Лос-Анджелесі, оцифрувала та опрацювала дані за більш ніж 100 років археологічних розкопок у Карнаку. Результатом її праці стала інтерактивна трьохвимірна карта, яка фіксує різні етапи розвитку древнього храму.

Наша галактика Чумацький шлях – це не лише гігантська спіраль, що містить сотні мільярдів зір, але й велетенська імперія, що простягається на мільйон світлових років та притягає десяток менших галактик, які обертаються довкола неї, як Місяць навколо Землі. Серед супутників Чумацького шляху особливо виділяються Велика та Мала Магелланові Хмари, що на нічному небі у Південній півкулі нагадують шматки сяючого туману.

19 березня в головному читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка відбулася презентація електронного архіву українського визвольного руху.

Вчені вперше виявили мікробів в океанічній корі – базальтовій корі магматичного походження на морському дні. Товщина її пластів сягає кількох кілометрів, а своєю площею вона покриває 60% поверхні планети, і це робить її найбільшим у світі біологічним ареалом. 

Коли в липні минулого року фізики заявляли, що знайшли щось, дуже схоже на бозон Гіґґса – елементарну частинку, яка у Стандартній моделі відповідає за масу та була передбачена шотландським фізиком Пітером Гіґґсом ще 1964 року, –  це ще не було приводом для радості.

Зонд «Curiosity» знайшов на Марсі те, заради чого його туди відправили: докази існування середовища, яке колись було сприятливим для життя. Хімічний аналіз проб, взятих з марсіанської породи, виявив, що вони містять глинисті мінерали, що сформувались у рідкій, солонуватій воді. Цікаво, що вода не була ні надто кислотною, ні надто лужною, щоб у ній не могло виникнути життя.