Не знаєм, як там в других сторонах нашого краю, але у нашім коломийскім виборчім окрузі розпочався вже таки на добре виборчий рух. Округ наш, окрім повіту коломийского, обіймає ще також снятинский та косівский. Що до двох перших повітів — то вже вибори до сойму показали, що тамошний народ наш зрозумів вже добре вагу всяких виборів і знає вже йіх припильнувати. Найслабшим за то являєсь усе повіт косівский, де наші Гуцули ще в дуже великій пітьмі бродять і тому й голосували після висшоі команди.

  І.  

Поміщаючи понизше дуже цікаве письмо ч. Павла Думки, мусимо завважати ось що. Перше. Що "Народ" для загалу наших сільских людей за мало зрозумілий і за мало тикає йіх безпосередних справ — се правда. На се звертали нашу увагу від самого початку і се й ми самі чули, та годі було зовсім махнути рукою на нашу інтелігенцію, серед котроі власне від 1889 р. великий рух, але й велика замішанина в думках, велика ростіч в усяких починках.

  Петербурска щоденна газета "День" посвячує нам передову статю в 845 ч., котру отсе перепечатуємо до слова. Завважаємо, що ми до російскоі мови й літератури стоімо так само, як сербскі радикали, т. є. признаємо єі велику культурну вагу, та при тім не думаємо зрікатися руско-украйінскоі мови й праці для власного розвою так як се роблять сербскі радикали. Загалом-же, "російска культура" не потягне нас бодай доти, доки Росія нестане свобiдною державою, чи то союзом свобідних народностей. Тут ми непоправні западники.   Редакція.

Ще не виступила була наша партія, а вже люде добрі стали про неі говорити. "Діло" перше, не дозволившися господарів, подало звістку про приватний зйізд радикалів та ще й назвало по імю трох участників зйізду: дра Т. Окуневского, дра Даниловича та Іл. Гарасимовича, — що вже зовсім неделікатно.

Якби не те, що вступна статя "Діла" в ч. 227 — перший прилюдний голос від народовскоі партіі про програму руско-украйінскоі радикальноі партіі, то на неі не варто би було навіть уваги звертати, бо в ній нема жадніськоі об'єктивноі критики змісту критикованоі програми, а лише просто лаянє на людей, що без дозволу "Діла" чи кого, поважилися уложити собі самостійну програму i з нею отперто виступити.

  У Львові, дня 20 н. ст. жовтня 1890.   Вчера подали ми в повній основі "проґраму руско-україньскої радикальної партiї", — нинї-ж скажемо про неї кілька слів від себе.   Прочитавши сю проґраму, можна сміло приложити до неї нашу пословицю: голосні бубни за горами, а з-близька — звичайні тарабани.  

    Зваживши, що теперішні економічні політичні і культурні потреби нашого простого народа і інтелігенціі такі, що обі наші старші партіі — народовска і москальофільска, — при своіх основах і цілях, не в стані заспокоіти тих потреб, — ми, руско-украйінскі радикали, порозумівшися приватно в днях 4 і 5 н. ст. жовтня 1890 р., виступаємо отсе яко нова партія під назвою Pycко-yкрайінска радикальна партія з ось якою програмою:   А. ПРОГРАМА МАКСІМАЛЬНА.