Ті, хто пішли на війну добровольцями, схожі між собою. Тому хтось упі­знає в цій книжці свого сина, чоловіка, брата… А як тепер жити їхнім найріднішим? Як долати щоденну тривогу і біль, який, здається, проникає в кожну клітину тіла? З думками про це мати і наважилася писати книжку.

Війна має доленосний, сакральний вимір. Це шанс для українців почати «з чистої сторінки», реалізувати свою екзистенцію без засадничих світоглядних узалежненостей та неповноти суспільно-політичного та культурного розвитку.

Це велике внутрішнє випробування: знайти в собі світло, попри те все, що відбувається. Світло є в кожному, але не завжди ми знаходимося в тій частині себе, де воно стає видимим. Тепер часи, коли це може бути дуже далеке, мерехтливе світло.

В оповіданні Кузьми багато самоіронії. Його жарти можна прочитувати як абсурдність буття, яку ми успадкували, пройдену «дорогу», якою мусили штовхати стареньку іржаву «Побєду», і вже не можемо її змінити. Але сценічне дійство практично позбавлене самоіронії.

Сімейні концерти є місцем сили, розради, забавки – не тільки для дітей, а й місцем відновлення для батьків, вони теж можуть релаксувати,«перенестися» в інший світ,  щоб мати сили далі жити й надихати своїх дітей.

Упродовж січня 2024 року балетна трупа Львівської національної опери вперше гастролювала Тайванем Гастролі тривали три тижні та охопили дев’ять виступів у  містах з населенням понад 2 млн осіб: Тайбей, Гаосюн і Тайчжун.

Героїня кілька разів приймає своєрідну «роль» і її деконструює. Белла не повертається до «рідного дому» тою, якою його залишала . Урешті вона посідає місце «бога» у цьому «домі», де почувається найщасливіше, оскільки сама визначає «рамку».

Вистава сповнена іронії над собою, над 90-ми роками в Україні, пригодами українців закордоном. Музика Кузьми Скрябіна наживо звучатиме у виставі у виконанні акторів та акторок театру.