Чи слід влаштовувати конкурси сучасної драматургії? Чи рухають вони драматургічний і театральний процеси? «Так!» – одностайні практики театру, адже конкурси відіграють системотворчу роль.

Якщо слід почерпнути щось вартісне у львів’ян, то це повага до себе і своїх цінностей. Десь на ментальному рівні можна відчути, як сильно львів’яни тримаються традицій. Але традицію треба постійно переосмислювати, інтегрувати в сьогодення, щоб вона жила.

Чжао натякає на багатьох іммігрантів і на тих, хто втратив дім, апелює до закоханих з розбитим серцем, і весь час торкається сучасного суспільства гарячими пальцями зацікавленої особи, суспільства з його невичерпним злом, проте й із найбільшими благами.

Книжка Назара Федорака резонує пригаслим відлунням ритму декількох століть колись питомої української культури. А пригадуючи майбутнє, яке насправді вже колись було, починаємо глибше розуміти власне наш час

Мала талант художника, що був здатний у малесенькій виставі поєднати естетику різних світів і розкрити квінтесенцію кожного з них, а ще дати змогу маленькому глядачеві зрозуміти, де світ добра, а де – зла.

Диригент Іван Остапович став лауреатом цьогорічної Державної премії ім. Л. Ревуцького. Премія присуджена за концертну програму з Першою симфонією Стефанії Туркевич.

Фарба стає кольором у поєднанні з іншою чи іншими фарбами. Звуки — це кольори, які ми слухаємо, та навпаки — дивимося ми на музику кольорів.

У кожному справжньому пошуку захована сумна нестача чогось, сміливість стратити купу сили, аби то щось віднайти, відкритість і радість віднайденого, здецидованість шукати, навіть коли знаєш, що може нічого і не знайдеш.