Віктор Косенко – композитор, в музиці якого відчутні всі риси української ментальності. Від ліричності та ніжності до трагізму. Від радісного піднесення до сентиментальності.

Мені цікавий герой, який, власне кажучи, до останньої сторінки так і не знає, хто він, і не може себе знайти, але робить усе для цього можливе і йде назустріч спокусам.

Роман-панорама «Біля карети під мертвим лисом» – це клінічний аналіз української ментальности та патріотизму. Це історія нашої держави, показана крізь долю однієї родини.

Мова у фільмі стає носієм величезного символічного капіталу. Повернення живої української мови на екран змінює колоніяльну парадигму нашого кінематографа на постколоніяльну

Велич органа не створювала меж, а навпаки допомогла відобразити всі закладені композиторками в творах емоції: чи то меланхолійне та сентиментальне «Adieu» Марії Олійник, чи ціла лавина почуттів у «Експансії» Анастасії Сисенко.

Юрко Бойко, культуртреґер, феномен культурної революції інженерів 1960–1980-х. Він був “Феніксом”. Таких більше не буде

Вірші Власенко – сакралізовані текстуальні одкровення, майже на межі з ритуальними замовляннями, урочисті і доволі прості за вибором внутрішньої авторської лексики та загальної конотації, але разом із тим, не позбавлені певного прихованого змісту.

Глядачі ходили до театру, немов до причастя, підтримуючи стовпи світобудови, хуторянську містику (біля Диканьки) та мистецький рівень постановок, що культивували  патріотизм як постколоніальний кітч. І от – зміни…