Вже то чоловікови і сумно і смішно стає погадавши, що инчі народи уживають своїх сил і часу на те, щоби користати з поступу, цивілізації на поли промислу та штуки і т. п., а ми не можемо переступити порога азбуки. Та оно й тяжко переступити нам сей поріг, бо все хтось кине нам під ноги колоду. Не маю тут на гадцї нашого домашного спору про ъ та ы, бо се справа наша домашна і єї порішать а радше вже й порішили люде фахові, — я маю на гадцї справу руского письма і рускої мови в зарядї зелїзниць державних, истнуючих тут, в нашім краю, і удержуваних коштом держави.
Се вже не аби-яка аномалія, що переїзджаючи рускій край — не почуєш від зелїзничої служби анї словечка по руски і рідко де побачиш руску напись на будинках і в будинках зелїзничих. На відворіт — чи то кондуктор чи урядник зелїзничій уперто відповідає подорожному Русинови по польски а навіть по нїмецки, аби лиш не по руски. А наколи лучить ся, що урядник або кондуктор єсть рускої народности, то мусить з сим просто крити ся. Нам оповідали н. пр. факт, що оден кондуктор-Русин мав великі неприятности з тої причини, що карту, видану єму на вільну їзду, підписав по руски, хоть під той час не був у службі. Єму зроблено закид, що "bawi się w politykę"...
Доки зелїзницї у нас були приватним предприємством, доти ще треба було тую аномалію до якогось часу терпіти; однак нинї, коли зелїзниця стала власностію цїлої держави, годї не упімнути ся о своє слово і письмо, а то тим певнїйше, наколи статут орґанізаційний зелїзниць державних нам се право признає. Ось послухаймо, що в тій справі стоїть в статутї орґанізаційнім, котрий містить ся в Вістнику законів державних ч. 103 з року 1884, оповіщений розпорядженєм ц. к. міністерства торговлї 23 червня 1884 р. на підставі Найвисшої постанови з 8 червня 1884:
"§. 7. На поданя і дописи сторін або автономічних властей і урядів внесені до Дирекції руху зелїзниць в язицї уживанім в краю, в котрім лежить придїлена до Дирекції руху часть зелїзницї, має бути удїленя відповідь в тім самім язицї.
Всї для загалу призначені повідомленя [оповіщеня, написи, обіжники і пр.] мають бути видавані в нїмецкій і дотичній в краю уживаній мові.
В зношеню зі сторонами має уживати ся нїмецка і в краю уживана мова, після того, в якій мові поставлено питанє або заявленє."
Як з наведеного тут видно, руска відповідь служби зелїзничої на руске запитанє, — а рівно і рускі написи на будинках та льокалях зелїзничих не були би простою кречностію, але они є обовязком, вложеним на орґани службові орґанізаційним статутом зелїзниць державних.
Причину того, що приписи сего статута не виконують ся, не трудно відшукати, наколи возьмемо під розвагу ось-що:
Як звісно, теперішний презідент зелїзниць державних д-р Балиньскій заявив відпоручникам "Народної Ради", що рускі написи на будинках і в будинках зeлїзничиx будуть постепенно вводити ся, а в кождім випадку при их реконструкції. Отже фактом єсть, що в послїдних часах заведено написи рускі окрім польских і нїмецких на ново-побудованім шляху зі Станиславова до Вороненки та що на перебудованім двірци в Станиславові поміщено також всї написи в трех язиках, а також всї написи на бюрах ц. к. Дирекції руху в Станиславові, а також ново-введені печатки стаційні в тій Дирекції виготовлено в трех язиках. Так оно під Дирекцією зелїзниць державних в Станиславові.
З наведеного повисше видно, що головна управа зелїзниць, на чолї котрої стоїть д-р Билиньскій, увзглядняючи обставини краєві, не неґує права руского язика, а бодай щодо написей і оголошень урядових старає ся вдоволяти обі край замешкуючі народности. На скілько приписи статута орґанізаційного і добру волю головного заряду виконують Дирекції руху в краю, — видимо на фактах. З признанєм підносимо факт, що дирекція руху в Станиславові — на чолї котрої стоїть директор п. Вербицкій, чоловік гуманний і знаменитий урядник зелїзничій — виконує, як висше показано, по справедливости приписи статута орґанізаційного що-до написей руских і — старає ся в своїм урядованю по-найбільше вдоволити обі край замешкуючи народности. Належить сподївати ся, що директор п. Вербицкій видасть по мисли припису статута орґанізадійного — також разпорядженє, щоби урядники єму підчинені, як також служба зелїзнича на шляхах остаючих під єго управою, уживала в зносинах з рускою публикою мови рускої і також по руски викликували стації.
Зовсїм инакше стоїть річ на шляхах зелїзничих остаючих під управою львівскої Дирекції руху, котрої шефом єсть директор п. Дейма. Н. пр. в львівскім двірци зелїзничім, яко в осїдку управи, не знайдете анї одної написи рускої, хотяй написи на касах роблено вже по згаданім висше заявленю презідента п. Билиньского — і ми певні того, що з Відня дано припорученє, щоби і ті написи виготовлені були також в язицї рускім. Брак руских написей в львівскім двірци єсть неписаною информацією для підчинених тій дирекції урядників що-до написей на других двірцях. Та й оно так і єсть. Анї на однім двірци в напрямі до Кракова з одного боку, а в напрямі до Підволочиск і Бродів з другого боку — не знайдете рускої написи, мимо того, що кілька двірцїв заосмотрено новими написями! На ново-введених штампілях урядових увзгляднено тілько нїмецку і польску мову, а після интенцій головного заряду державних зелїзниць штампіль львівскої Дирекції повинні бути виготовлені в трох мовах, бо шляхи остаючі під зарядом сеї Дирекції — всї лежать на чисто-рускій земли. Зі служби зелїзничої не промовить нїхто анї словечка по руски, а коли якій Русин промовить де-що, то зараз оглядає ся, чи єго хто не підслухав, бо мовляв — "w politykę się bawi"...
Що причина непошанованя і покривдженя руского письма і рускої мови львівскою Дирекцією руху лежить в самім п. директорі руху, — що именно п. Дейма, як з того видно, бавить ся в політику, або не має на стілько сили і енерґії, щоби підчинені єму орґани зневолити до пошанованя права і національного чувства Русинів та до сповненя приписів — се річ ясна. Чи одно тут заходить чи друге, все оно єсть аномалією а Русинів кривдить однаково.
Посли рускі повинні звернути на се увагу сфер компетентних. Заходить обава, що п. Дейма "забуде" умістити рускі написи на перебудованім двірци в Перемишли, на маючім будувати ся будинку адміністраційнім у Львові і на львівскім двірци, котрий також незабавом має перебудовуватись.
Також належало би послам руским постаратись о те, щоби петиція "Народної Ради" внесена в справі маловаженя руского язика до головного заряду зелїзниць державних, була відповідно в належнім місци підперта і щоби вже тепер упімнулись о то, щоби уживанє руского письма і руского язика в Галичинї не залежало від особистих поглядів поодиноких висших або й низших уряднаків, але щоби під одвічальностію всїх урядників вповнї пошановані були права народу руского, запоручені законами державними!
Дѣло
02.08.1895