Світ постає перед нашими очима після зняття жорстких карантинних обмежень в обставинах, що заново дають змогу чути та відчувати все довкола. Як зрозуміти, що готує нам майбутнє і що є рятівною соломинкою у невпинному вирі новацій, проб та пристосувань?
З нами завше є музика, навіть коли ми її не помічаємо. Можливо, ви просто ще не вслухались. Вона не покинула зали, не зійшла зі сцени та не припинила свої вібрації. Львівська національна філармонія – гарантує.
Ідея єднання вібрацій міста та його храмів мистецтва особливо близька Леополісу, де ошатні закапелки вимощених бруківкою вузьких вуличок, утаємничених неквапними балачками під час променад містян та вічних туристів, самі закликають зупинитись та вслухатись в тишу… Щотижня філармонійна спільнота, як у давно визначені дні, має щасливу мить почути не тільки тишу, а й музичне звучання культурного Львова.
як?
Щотижня впродовж чотирьох днів (з четверга по неділю) уже третій місяць поспіль з 18:00 до 19:00 відбувається символічний мистецький акт озвучення будівлі Львівської національної філармонії, що на вулиці Чайковського у Львові. Перша його складова – продукування аудіосигналу з вікон Львівської спілки композиторів, яка розміщується на третьому поверсі... Друга – трансляція архівних записів та онлайн-концертів на інтернет-ресурсах Львівської національної філармонії.
з якою метою?
Проєкт “Звучання Львівської філармонії” створено для львів'ян, які, йдучи вулицею Чайковського, звертають свою увагу на музику, що лунає. Водночас впорядкування архівних записів на YouTube-каналі філармонії та поповнення каналу новими відеозаписами з онлайн концертів творить нову історію публічної мистецької діяльності установи. Цей проєкт існує і для музикантів, які отримують можливість реалізувати потенціал, беручи участь в онлайн-концертах.
передісторія
Богдан Сегін (комерційний директор з питань розвитку сучасної музики у Львівській національній філармонії, відповідальний секретар Правління Львівської спілки композиторів):
Останній докарантинний концерт в присутності публіки у Львівській філармонії відбувся у суботу 14 березня, в рамках концертної серії “Pro et Contra. Сцена нової музики” виконувався “Квартет на кінець часу” Олів’є Мессіана. Ми значно обмежили кількість глядачів, розсадили їх на сцені з дотриманням дистанції. Пригадую, що звучання цього твору тоді для нас всіх стало символом нової сторінки в історії людства – ми усвідомлювали, що попереду чекають нові часи.
Після цього концерту, коли скасувалися всі події, у мене з’явилася думка спробувати розпочати новий тип мистецької діяльності. Наприкінці березня, після декількох пробних аудіотрансляцій з вікна свого кабінету на вулицю, я почав вибудовувати концепцію проєкту, яким мені було б цікаво займатися, який би став пріоритетним для діяльності філармонії до завершення карантину. Ідею створення підтримав генеральний директор Львівської філармонії Володимир Сивохіп, а партнером стала Львівська спілка композиторів. І 2 квітня, відбулася перша аудіотрансляція з вікон спілки.
Паралельно ми розпочали роботу з упорядкуванням YouTube-каналу. Найперше, що було потрібно - систематизація, а далі стратегія оновлення контенту у двох напрямках. Перший - завантаження архівних записів з позначкою “прем’єра” (для того, щоб перегляд завантаженого відео розпочинався в той самий час, коли аудіо з цього відео транслювалося на вулицю). Другий – трансляція наживо на каналі онлайн-концертів, які залишаються у доступі. Перші три тижні я робив виключно аудіотрансляції архівних записів наших філармонійних оркестрів та запрошених колективів, які виступали на нашій сцені: сюди увійшли записи з фестивальних та тематичних концертів, CD, видані нашими колективами.
хроніки Звучання
Богдан Сегін: Одразу після старту “Звучання...” до реалізації долучилися мої друзі та колеги Юрко Булка та Сергій Горобець. Перший наш концерт відбувся у четвер, 23 квітня. Ідея проведення концерту альтиста Андрія Савича та піаністки Аліни Шевченко в онлайн-форматі з’явилася у мене доволі спонтанно. Він був запланований саме на цей день як “нормальний” концерт у філармонійному сезоні. Однак двоє музикантів можуть виступити в одному просторі, дотримуючись дистанції, ще одна людина на дистанції забезпечує трансляцію – це ж не суперечить умовам карантину. Музиканти з ентузіазмом відгукнулися. Трансляцію робили, використовуючи тільки ширококутну камеру та аудіорекордер Zoom. Все пройшло успішно – наступні два камерні концерти (30 квітня та 7 травня) ми провели при такому ж технічному забезпеченні.
10 травня ми зробили першу онлайн-трансляцію концерту на Камерній сцені філармонії, який розпочав наступний етап нашої діяльності. По-перше, нам вдалося приєднати другу відеокамеру спеціально для крупних планів та художньої відеозйомки. Оператором цієї камери став Сергій Горобець. Одночасно він став режисером трансляції та художником-постановником світла. По-друге, ми підключили до процесу трансляції звукорежисера, який забезпечував якісний аудіосигнал. По-третє, ми переобладнали простір Камерної сцени під своєрідний телевізійний майданчик. Ще одне нововведення – наші трансляції почали синхронно відбуватися і на Facebook-сторінці філармонії. Юрко забезпечував технічний бік трансляції, рекламний відділ займався медіапідтримкою та модеруванням чатів під час трансляцій.
16 травня ми вперше вийшли з онлайн-трансляцією концерту з Концертного залу Людкевича – як запропонував Володимир Сивохіп, – через спеціальну подію до Дня Європи. Після двомісячної перерви на головну сцену вийшли музиканти і виконали “Маленьку урочисту месу” Дж. Россіні. Телевізійним майданчиком стала сцена, а трансляцію ми вели з її глибини в глядацький зал. Камерний хор розмістився дистанційно на балконі, на сцені – два роялі, орган, чотири солісти і диригент. Зйомка велася однією камерою з-за спини диригента (загальний план) та другою камерою з боку від диригента (крупні плани). Сергій Горобець вибудував необхідне освітлення, використовуючи філармонійний ресурс, а якісний студійний звук забезпечував Остап Мануляк зі своєю командою помічників. За цією схемою ми почали робити трансляції всіх подальших концертів, які відбувалися в Концертному залі Людкевича.
Музиканти в карантинних умовах
Діяльність філармонії набирала обертів і поступово відновився процес формування програми вже оновленого й адаптованого до нової реальності концертного сезону.
Після перших концертів почало надходити багато пропозицій від музикантів, які мали бажання виступити. Така активність була спровокована, мабуть, тим, що після тривалого “простою” музиканти почали шукати можливість виступів. Водночас не всі до кінця усвідомлювали різницю між концертом у “традиційному” форматі, і концертом у форматі онлайн-трансляції. Завдяки напрацьованій нашою командою схемі процесу організації трансляцій нам вдалося оперативно вводити артистів у контекст і вони швидко підлаштовувалися до нових обставин, в яких вони музикували. Твори для концертів музиканти підбирали самостійно, до нас надходили вже сформовані програми. З нашого боку було одне побажання – увесь концерт повинен тривати в межах 60 хвилин. З моєї ініціативи були реалізовані експериментальні проєкти, такі, як музичний перформанс для фортепіано та електроніки “Визволення з плаского світу” Остапа Мануляка (15.05.2020, Спілка композиторів), виступ аудіо артиста Kushnir з проєктом “Pulse Session” (12.06.2020, Камерна сцена) та виступ на четвертому поверсі службових сходів філармонії флейтистки Наталії Кожушко-Максимів з проєктом “Флейта: Pro et Contra” (19.06.2020).
Виконавцям ми поставили три запитання: про значення контакту з аудиторією, про важливість таких трансляцій та перспективу посткарантинного мистецького життя в Україні:
Юрій Маршалик, 28.05: Я не можу відповідати за всіх слухачів, але сама ідея онлайн-трансляцій є вимушеним кроком, який ніколи не замінить живого контакту аудиторії з тою матерією, яка звучить. Щодо показати себе - то вважаю, що це зовсім не пріоритетне завдання для виконавця, і це одразу відчувається у виконанні, і тоді на мою думку, втрачається взагалі сенс виконання музики. Якщо слухач захоплюється тільки виконавцем, то це погано. Ми просто ретранслятори. І процес виконання певного твору – це безперервний шлях роботи і аналізу своїх невдач. Колаборація вийшла через те, що інші учасники проєкту – мої колеги. Зрештою, це була ідея Оксани, вона виникла досить спонтанно. А ваш покірний слуга працює в філармонії, але у Хмельницькій. Хоч навчався у Львові, і кожен раз грати там - це особливі пережиття. Вдалось, на мою думку, далеко не все. А стосовно клімату - то якраз атмосфера була надзвичайно комфортна.
Наталія Кожушко-Максимів (флейта), 21.05: Не можу сказати, що почувала себе якось незвично. Бо, по-перше, в залі були присутні двоє людей, які знімали нас на камеру і забезпечували звук – а це вже, як-не-як, а справжня публіка, принаймні, в моєму розумінні. По-друге, я знала, що мене слухають люди з іншого боку екрану, тому психологічно – публіки було достатньо). Що ж до потрібності подібних речей, то однозначно, що це не може замінити реальної зустрічі зі слухачем чи виконавцем в залі. Мені здається, що для слухача в цьому випадку змін у сприйнятті набагато більше, ніж для музиканта. У випадку традиційного походу на концерт є момент підготовки, виходу з дому, зустрічі зі знайомими, сама атмосфера залу дуже налаштовує. Вдома набагато важче присвятити час саме на слухання без відволікань. Мій досвід онлайн-концерту показав мені, що для виконавця змін не так вже й багато: я, як завжди, готувалася, збиралася, переодяглася. Також важливим моментом для мене є взаємодія в ансамблі, яка також є незмінною і яка є одним з найбільших задоволень при підготуванні і проведенні концерту. Тому, мені здається, для тих, хто любить грати концерти, онлайн формат став порятунком у такому випадку)
Іванна Митроган (арфа): Для мене це були дивні і незвичні відчуття! З одного боку, ти сидиш між своїми колегами, музикуєш... Але, розумієш, що тебе зараз слухає багато людей… І хвилювання було присутнє, як і коли виходиш на сцену, коли повний зал...
Михайло Сосновський (флейта): Надзвичайно цікавий досвід для нас. Робота в такому форматі вимагає і досвіду, і особливої підготовки програми.
Андрій Ткачук (фагот), 11.06: це був фантастичний вечір, з чудовими колегами. Ми поєднали звучання таких екзотичних інструментів : флейта фагот та арфа, що насправді звучить чудово. Публіку ми відчували, оскільки знали що нас дивляться наші рідні та колеги.
Мирослава Хомік (скрипка), 18.06: Для мене особисто цей концерт відчувся особливим за декількох причин. Я опинилася у Львові на час карантину незаплановано, хоч сюди приїжджаю регулярно до батьків. Як і всюди у світі, все змінилося раптово, і радикально, особливо в концертному житті для нас, музикантів-виконавців. Звичайно, спочатку було психологічно важко перелаштуватись, але я вирішила використати цю ситуацію для праці над власними проєктами. Запустила серію міжнародних онлайн майстер-класів (MUZ Masterclass), а також повернулась до вивчення нового репертуару, на який завжди не вистачало часу. У своїй мистецькій діяльності поза межами України я активно займаюсь пропагуванням Української культури вже багато років, і згодом зрозуміла що і для нас, Українців багато ще є невідкритого.
Цей концерт сформувався завдяки тому що відкривши для себе музику Сергія Борткевича, я загорілась бажанням її виконати якомога швидше, і поділилась з Мартою ідеями для співпраці, адже про це ми з нею говорили неодноразово, але живучи на різних континентах цей проєкт був не зовсім сформованим в часі. І ось нагода - за час карантину ми змогли разом заглибитися у світ Українських композиторів, і для мене це було важливою частиною життя на карантині, адже не лише дало змогу продовжити займатися у форматі камерної музики, яку я так люблю, але і послугувало своєрідним символічним поверненням до рідної атмосфери під час такої світової турбулентності - до Української музики власне тут, вдома, і з Українською колегою.
Перед цим виступом я мала чисельні відео презентації з колегами вдома в США, і в інших країнах, але цей виступ в режимі трансляції "наживо" був моїм першим повним концертом з початку карантину, і це було досить емоційним і довгоочікуваним. Я зрозуміла ще більше наскільки ціную свою професію концертного виконавця, і всі елементи які її роблять такою особливою. Звичайно, трансляція відрізняється кардинально від живого виступу, але я вважаю що люди мистецтва завжди повинні вміти адаптуватися першими до навколишніх змін. Адже ми пропускаємо світ крізь себе, і подаємо всі відчуття і враження через свою творчість. Отже, тепер хоч це і не є легким завданням грати в пустому залі і закінчувати концерт у повній тиші, але я радію що є можливість виходити на сцену віртуально, і продовжувати творити разом - зокрема і з відеооператорами і звукорежисерами, яким окрема подяка! А тепер можливо ще й вчитись більше і інших навичок, відео і звукового продюсерства!
Марта Кузій (фортепіано), 18.06: Думаю, для кожного митця, теперішня ситуація це виклик, і найперше – виклик самій собі: а як я дам раду? як буду існувати і творити? кому це потрібно? як доносити реципієнту свою творчість? Ми всі отримали можливість переосмислити свою щоденність, справжні цілі і рівень своєї пристосованості до нових реалій і за цим цікаво спостерігати. Від початку карантину я грала вже декілька концертів, і онлайн і справжній, щоправда, з дотриманням дистанції з глядачами – проєкт “Музика з вікна музею Людкевича”, в якому ми з Мирославою також брали участь спільно. Важливо зараз не розгубитись і тримати руку на пульсі подій.
Зараз популярною стає теорія, що офлайн – це нова розкіш. Себто події не в онлайні будуть для обраних. Ми бачимо, як відбуваються спектаклі та концерти зараз в Європі – з дотриманням дистанції, а це означає – за третиною заповненості залу, і потрапити на такий концерт буде за щастя. І тут ми стикаємось із не зовсім зручною темою, бо щойно класичне мистецтво потрохи стало популяризуватися масово, як воно знову може відійти у нішевість, закритість, ексклюзивність, тому єдине, що залишається, пропагувати складну музику й надалі, і робити її максимально доступною слухачеві, чим успішно й займається Львівська філармонія в проєкті “Звучання…”.
Ірина Кірчанова (фортепіано), 25.06: Для мене це не перший концерт в карантинний час, мала щастя у травні взяти участь в проєкті "Звучання Львівської філармонії" в дуеті з чудовою флейтисткою Наталею Кожушко-Максимів. Також у травні брала участь у відеозаписі концерту з учнями ЛССМШІ ім. С. Крушельницької в Львівському Органному залі (певна річ із дотриманням абсолютно усіх правил безпеки!))))
А загалом увесь карантинний період працюю дистанційно. Записи фонограм для учнів і студентів, вивчення нових програм, проба себе у новому, скажімо активна участь у дистанційних конкурсах, а також аудіо й відеозаписи творів із музикантами з інших міст та країн – це все так цікаво, новий досвід й знання, але, звісно, далеко не те. Для музиканта, який позбавлений можливості живих репетицій і спілкування, спільного музикування – ця ситуація дуже непроста, адже мистецтво не може розвиватися тільки одноосібно, зерно, нові ідеї знаходять також і в спільних пошуках під час творчого процесу. Вважаю, що це стосується усіх видів мистецтва. Здавалося б, хтось скаже, а який спільний процес у художників, поетів, письменників? Як на мене ще й який, адже зв'язок митця й слухача (глядача) неоціненний, їх нові думки, реакції й розмірковування над художнім твором – ось це і є спільне творіння. Проте незважаючи ні на що намагаюсь і в таких умовах розвиватись, інколи вживаю слово "викручуватися" , особливо найбільша моя мета – прагну підняти настрій кожній людині. Нехай хоч трішечки, нехай одиницям, комусь сподобається те, що ти робиш, комусь ні, щось тобі вдається, щось, на жаль, інколи ні, але якщо вдалося зачепити за живе хоч одну людину – вважаю свою мрію й місію виконану. Музика здатна лікувати. Тому дуже вдячна усій команді проєкту за те, що даєте можливість додати настрою публіці, можливо надихнути для чогось надалі, а для музикантів – за справжній ковток свіжого повітря й нагоду здійснити свої мрії на благо кожному!!! Нереальні враження від спільної справи разом із такою командою, разом із людьми, з якими маю нагоду грати, знову творчо поспівпрацювати із Тарасом - це велике щастя й насолода!!! Тому, до нових зустрічей і проєктів! Буду сподіватися, що вже не тільки через екрани, а й наживо!!! Дякую усім!
Тарас Гамар (кларнет), 25.06: Як на мене, ніщо не може замінити формат живого концерту. Адже це не лише про те, що ти «віддаєш» публіці під час виконання, а й що ти отримуєш натомість. Цей обмін енергією неоціненний, і абсолютно не уявляю свого життя без нього. Звичайно, формат онлайн-трансляцій – цінний досвід, так би мовити прокачування новий скілів:) концерт можуть подивитись люди з інших міст, навіть країн, та й запис, який залишиться на каналі Філармонії може переглянути велика кількість людей. Взагалі я вважаю це один з плюсів усієї цієї пандемічної ситуації - ми (музиканти) можемо дивитись на себе під іншим кутом, приміряти якісь нові амплуа і розвиватись в нових напрямках. Але я особисто вже чекаю-недочекаюсь живого концерту
випадки
Богдан Сегін: У квітні, коли я тільки починав реалізовувати аудіотрансляції, людей на вулицях Львова майже не було. Де-не-де припарковані авто, жодного туриста, закриті всі магазини, крім аптек і продуктових маркетів… Це мені нагадувало Львів із середини 90-х. Поодинокі перехожі і кур’єри доставки зупинялися біля філармонії. Дехто діставав свій мобільний і щось там фільмував. Місто виглядало вимерлим. Час від часу по вулиці проїжджало авто з вмонтованими на даху голосниками, з яких мертвим тембром лунало “У Львові введено режим карантину...”
Згодом з’явилися постійні слухачі. Пригадую, одна пара декілька разів приходила зі своїми розкладними стільчиками, сідали навпроти вікон, слухали “концерт” і аплодували, коли музика переставала звучати. Коли на фасаді філармонії з’явилися портрети композиторів в масках, це почало привертати ще більше уваги перехожих. У травні під вікнами можна було побачити невеликі групи людей, які розтягувалися вздовж вулиці навпроти фасаду філармонії. Приходили знайомі, друзі виконавців, щоб не тільки переглядати концерт в Інтернеті, а й послухати і підтримати на вулиці – своїми аплодисментами, яких музиканти, на жаль, не могли почути. Натомість вони чують (і бачать) аплодисменти нашої команди, якими завжди завершуються всі трансляції. Але це залишається за кадром.
із часів СУПРОМу
Розповідає композитор Остап Мануляк, чий музичний перформанс “Визволення із плаского світу” звучав в рамках проєкту 15 травня:
Починалось з того, що Богдан Сегін планував перші концерти уже наживо і запропонував: “Може б ти щось зіграв?”. Відразу з’явилась ідея-експеримент з імпровізацією. Були й підготовлені елементи: алюзії до авангардистів, модерністів. Богдан виставляв колонки з вікон, де була (і зараз є) спілка композиторів.
Як відомо, ЛОНСКУ (Львівська організація Національної спілки композиторів) – це колишній СУПроМ (Союз Українських Професійних Музик), яку включили в структуру радянської Спілки композиторів. З бібліотеки старих творів, які знаходяться у цьому приміщенні, я вибрав кілька нот: наприклад, Мар’яна Кузана, Вольфганга Ріма, Збіґнєва Буярського – те, що подароване спілці самими композиторами, або ті твори, які виконувались під час “Контрастів”. І для мене це жест-відсилання: ми робили цей перформанс тут, в оточенні величезного архіву, в перформансі я вставляв якісь малесенькі цитати, взагалі майже не помітні у структурі, цеглинки, за які можна було б зачепитись і вибудувати щось більше. Але цей перформанс я розцінюю як перший з більшого циклу, який іще відбудеться.
Він став амбієнтовим музичним плетивом, в якому були певні, дуже конкретні елементи, але не було чіткої структуризації. Ці відсилання до П. Ґілена про “плаский світ”, борсання в напівморі-напівболоті цього світу і девальвовані значення інституцій, які були завжди дуже важливою опорою для розвитку певних явищ впродовж XX століття... Згадаємо модерністів: вони формуються довкола Шенберга, який викладає – значить, є афілійованим з інституцією.
Авангардистська музична історія теж має зв’язок з інституціональним розвитком: Луїджі Ноно, Бруно Мадерна, Лючано Беріо – асоціюються із Studio di fonologia musicale di Radio Milano, П’єр Булєз – на чолі творення IRCAM, П’єр Шеффер – GRM. І цей спонтанний вияв творчої енергії, який виливався в таку важливу роботу, допомагав десяткам і сотням музикантів стати на ноги.
Те, що Спілка композиторів, Богдан Сегін ініціювали ці онлайн-концерти, а філармонія почала сприяти та залучати місцевих музикантів, вказує на крайню потребу цієї інституційності. Мій перший перформанс був радше спробою вставок конструктивних елементів у більш плинне музичне мереживо.
Аудіоартист KUSHNIR “Pulse Session” 12.06.2020, Камерна сцена
Настрій перформансу дуже змінився від того, що було сплановано: в цей день у Львові було холодно і падав дощ. Погода впливала на мене, і я намагався змодифікувати приготовані речі до цього львівського спліну, шуму дощу…
Немає відповіді на питання, яка найкраща система репродукції звуку в таких трансляціях, чи найкращий сет-ап голосників. Тут я мав на увазі, що люди слухатимуть перформанс як трансляцію. Можливе лише стерео. Оскільки я грав в основному на фортепіано, лише додавав обробки звуку фортепіано і звуки синтезатора, інші віртуальні синтезатори, відкриті на планшеті та телефоні, то сенсу в плануванні просторової структури не було. Я опирався на панорамування стерео і моно в випадку, коли людина слухає це з телефону. Також скоріше я стою на позиції, що треба пристосовуватися до наявних умов, – багато в чому мені подобається думка Марека Холонєвського, шефа Краківської студії електронної музики, мого тутора під час навчання на Gaude Polonia, який каже, що “потрібна хоч одна колонка, яка працює”.
Ну і момент онлайн-трансляцій: в плані якості нам треба вдома мати акустичну систему, яка все одно ніколи не замінить живого звуку.
Дуже бракує живого фідбеку. Це не лише перформанс, але і на щодень, при лекціях. Навіть коли люди сидять тихо, не кричать, не свистять і не кидають в тебе помідори, то відчуваєш, коли вони сприймають те, що ти робиш, або не сприймають - – коли їм нудно.
Мене радше цікавлять відгуки і коментарі, ніж кількість переглядів і лайків: відомо, що часто це механічні речі, людина відкрила вкладку і закрила. Або кудись пішла і музика звучить фоном. Чи на Фейсбуці поставила вподобайку і прогортала стрічку далі. Були коментарі від знайомих людей, вони писали чи дзвонили, розказували свої враження і думки.
Важливим для мене є те, що ця сфера надалі існує та показує себе. Знаємо ж, яке ставлення до культури в державі. Зрештою, як показують останні опитування, більшість населення вважає, що перше, на чому можна економити – це культура, а найвидатніший президент всіх часів і народів – Леонід Кучма. Вбогий рівень культури загалом: тільки 20 відсотків громадян перечитало за рік одну книжку.
Такі трансляції допомагають залучити ширше коло людей: коли поглянути на статистику переглядів (припустімо, вона трохи показує реальний стан), то тих, хто послухали, в середньому втричі (!) більше, ніж би це було на живому концерті. Здається, це допомагає залучити ширше коло людей, зацікавлених музикою, мистецтвом, які на щодень через лінь чи неможливість не приходять на концерти, театральні вистави. Якщо правильно скористатись цим, воно стане важливим елементом для формування ідеї значення культури в більшої кількості людей.
резонанс
Композиторка Богдана Фроляк, лауреатка Шевченківської премії:
“Якими ми вийдемо з пандемії? Є спостереження, що люди зараз більше слухають, ніж до неї.
Там, де класична музика, не може бути індустрії. Це мистецтво. Але інституціям, які представляють музику, дуже хотілось би, щоб ця музика звучала більше. З іншого боку, конкретні факти соціологічних опитувань, вказують на те, що люди серед різних опцій, чим можна пожертвувати, обирають культуру. Тобто культура “виграла”. Можемо тільки сподіватися, що колись концертні зали заживуть звичним життям.
Богдан Сегін: Чотири трансляції онлайн-концертів “Звучання...” (28 травня, 11, 12 та 18 червня) відбулися в рамках реалізації проєкту Львівської національної філармонії, що переміг на конкурсі експрес-ідей програми “Львів 2020: Фокус на культуру”. Фінансування цих чотирьох трансляцій відбулося шляхом коштів, виділених з бюджету Управління Культури департаменту розвитку Львівської міської ради. Перемога в цьому конкурсі стала для нашої команди певним маркером і додатковим мотиватором для вироблення стратегії на майбутнє. У серпні філармонія розпочинає наступний концертний сезон – формат онлайн-трансляцій буде продовжуватися і вдосконалюватися.
Двома концертами 4 і 5 липня Філармонія офіційно завершила свій концертний сезон -– виступили дві інструментальні групи Академічного симфонічного оркестру, які виконали музику українських композиторів. Завершився і наш “карантинний проєкт” “Звучання Львівської філармонії”. Ми підготували статистику і вона, відверто кажучи, вразила навіть нас самих: від 2 квітня відбулося 54 події! У травні та червні філармонія провела два маратони: “Бетховен - 250” та “Пам’яті Василя Сліпака”, які не увійшли до “Звучання...”. Кількість переглядів відео на YouTube та у Facebook налічує декілька десятків тисяч. Більш ніж на тисячу збільшилася кількість підписників на YouTube-каналі філармонії, а загальна кількість охоплення аудиторії всіх подій сягає під 100 тисяч...
фокус на культуру
“Генетичний код не можна загнати в смартфон” – у форматі “Вільної розмови” ці слова промовляє Генеральний директор Львівської національної філармонії Володимир Сивохіп. Безперечно, говорити про цілковите занурення в цифрові технології на постійній основі – дуже складно та майже неможливо для мистецьких інституцій. Живе спілкування, енергія обміну між аудиторією та виконавцями, можливість прийти та доторкнутись до культури, її осередку – не замінити нічим. Vita brevis – і нові виклики та реалії сьогодення виглядають такими багательно-мінливими...
Фото: Сергій Горобець.
Реалізація проєкту за цими посиланнями:
https://www.facebook.com/lvivcomposersunion
https://www.youtube.com/playlist?list=PL5AOoxNABEn3lXgZUJOjwVlRSGL_b6s9u
07.07.2020