◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Засїданє исторично-фільософічної секції Наук. товариства им. Шевченка відбуло ся вчера під проводом секційного директора проф. Грушевского. По відчитаню секретарем секції д-ром В. Коцовским протоколів з попередних засїдань наступив з порядку дневного реферат д-ра Костя Левицкого о давнім памятнику руского права — о "Правдї рускій". Д-р Левицкій подав правно-історичний огляд яко вступ до "Правди рускої" і поясненя тексту сего памятника після рукописи Карамзиньскої. Ся праця д-ра К. Левицкого — правно-историчний огляд, оріґінальний текст з перекладом на нинїшну мову україньско-руску і поясненя тексту "Правди рускої" появить ся в "Часописи правничій" і окремою відбиткою і після ухвали секції буде присвячена памяти пок. проф. Омеляна Огоновского, дослїдника давних письменних памятників руских. Реферат д-ра Левицкого і дискусія над ним заняла досить часу, длятого другій реферат проф. М. Грушевского про архів скарбу коронного в Варшаві відложено на найблизше засїданє. Натомість проф. Грушевскій подав близші вісти про археольоґічні знаходи в селї Чехах повіта брідского після информації проф. д-ра Ис. Шараневича, котрий недавно їздив до села Чехів.

В Чехах при дорозї з того села до Олеська на невеликім підвисшеню знаходить ся кладовище з віку камінного. При ораню плуг видобував з землї людскі кости, посудину з глини [горшки, горнятка, мисочки, чарки], знадібє з креміня [ножик] і з бронзу [бранзолєту, шпильку, каблучку]. Д-р Шараневич, зїхавши недавно на місце тих знаходів, взяв ся до розкопів і почавши копати, скоренько попав на пять кістяків людских, кождий в глубинї більше-менше пів метра, а при кістяках знаходив горшки, маленькі посудинки, миски [добре вироблені, на колесї], фраґменти кремяні [ножики, стрілки, пилочки і т. и.].

На засїданю фільольоґічної секції Наук. товариства им. Шевченка, котре відбуло ся в понедїлок сего тиждня, була здана справа з надісланої розвідки д-ра К. Студиньского про "Адельфотес", а відтак проф. Грушевскій зреферував надіслану етноґрафічну працю з України про Різдвяні свята в Чорноморю. Ухвалено сю працю з України видрукувати в етноґрафічнім збірнику товариства.

Новий дім служебниць руских заводить ся в селї Циганах [повіта борщівского], де княгиня Сапіжина [вдова по пок. Льві Сапізї] дарувала відповідне поміщенє і урядженє для руских служебниць і обіцяла удержанє для захоронки під опікою служебниць.

"Wycięcie Chmielnickiego". Під таким заголовком помістив нинї Kurjer Lwowski статейку о звістній нашім читателям пригодї різаня кількадесять тисяч примірників рускої граматики за-для того, що на одній картцї знайшло ся имя козацкого гетьмана Хмельницкого. "Старий батько козацкій пише Kurjer — Богдан Хмельницкій два рази облягав Львів. Вправдї не здобув єго, але і відійшов з-під єго мурів без особливої втрати ба навіть з добичею. Аж ось в півтретя ста лїт по тім досягла єго за те Немезис исторична, бо — як голосять найновійші рапорти з місця високо положеного — витято єго і то витято до лаби! А річ була ось яка: Сими днями появила ся з друку, накладом краєвого фонду шкільного, видана маленька методична граматика руского язика. На сторонї 79-ій тої граматики знаходило ся між взірцями реченє "Ивана Виговского вибрали козаки по смерти Хмельницкого гетьманом". Реченє се аж по видрукуваню цїлого накладу впало в очи п. Бобжиньскому і він сейчас казав витяти ту картку з 35.000 примірників тої граматики, з котрих 5.000 було вже оправлених, і заступати єї иншою карткою. На тій новій картцї, замість инкрімізованого реченя, уміщено друге, невинне що-до форми але особливе що-до змісту, а именно: "Диниса Карого вибрала громада по смерти Ивана Полонного начальником". В антикозацкім розпалї автор сего реченя забув навіть, що громада після обовязуючого закона не має права вибирати начальника. Єму очевидно здавало ся, що лучше дати дїтям хибне понятє о сучасній дїйстности, нїж правдиве о минувшости! Мимохіть приходить на гадку стишок з "Ballady, jakich wiele": Dobra jest nauka, ale kto jej szuka nie z pychy, wszak prawda, mój panie?

Убійство. В Зазулиньцях, повіта залїщицкого, Лука Галян, 22-лїтний син богатого селянина Никифора, мав з давна зносини любовні з Мартою, жінкою Ивана Дамянового, про котрі муж дуже добре знав. Парі любовній видко стояв Иван на перешкодї, бо в ночи з дня 23-ого на 24-ого с. м. убили Марта з любовником Лукою 38-лїтного мужа Ивана та заволокли і кинули убитого в Днїстер. Третого дня по довершенім злочинї Лука Галян зізнав, що Марта сама убила свого мужа в хатї і прикликала єго з стодоли, щоби лише поміг їй заволїчи убитого до Днїстра, а під позором, що йде до Залїщик завідомити власти, зник без слїду. Марта не хоче признати ся до убійства. В селї всї тої гадки, що обоє убили Ивана Демянового.

Засуд смерти видав вчера трибунал суду присяжних у Львові по переведеній кілька-дневній розправі на Павла Стшелєцкого, котрий свого часу застрілив з заздрости дївчину-прачку Марію Вайду. Перед кінцем розправи поставила була оборона внесенє, щоби обжалуваного віддати під обсервацію психіятричну для ствердженя, що обжалований допустив ся злочину при нездорових змислах, однакож се внесенє упало супротив згідних зізнань знавцїв-лїкарів. Лава присяжних одноголосно затвердила питанє що до злочину скритоубійства при здорових змислах. Стшелєцкій приняв засуд на смерть апатично, а хоч оборонець зголосив відклик, то він заявив, що зрікає ся відклику.

Музики війскові будуть грати в місяци червни дня 4-ого, 18-ого і 26-ого перед ґенеральною командою; — дня 5-ого, 10-ого, 21-ого і 28-ого в стрийскім парку; — дня 6-ого і 20-ого перед намістництвом; — дня 7-ого і 27-ого в городї єзуїтским; — дня 11-ого і 19-ого на площи св. Духа; — дня 12-ого і 25-ого на Високім замку а дня 14-ого перед будинком инвалідів.

Дрібні вісти. Станиславівскій епископ Юліян виїхав 25-ого мая для поратованя здоровля до Ненадови, а до Станиславова має повернути аж з початком серпня. — На Вознесеніє поблагословив станиславівскій архипресвитер о. Фацієвич нову церков в Бабичи прилученім до Соколівки в Косівщинї. — Листами гончими глядає карний суд: 1) Фридриха Урбаньского або Урбаника, котрий прибирав фальшиві прізвища Яна Клєнцкого і Іосифа Тарнавского, а також 2) Пінкаса Ґрінблята, властителя реальности з Бібрки, за починені спроневіреня. — В Нижбірку старім повіта гусятиньского засипала глина селянина Михайла Миськівця в 55-ім роцї житя. — В Зарваници повіта підгаєцкого застрілив ся случайно з револьвера Ивась Кіндрат, слуга Романа Охоцкого. — Посїлість Поруби коло Завадова в повітї явірівскім купила від Галущиньских Генрика з Мельбеховских.

Дѣло