ЩО ТАКЕ КООРДИНАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ?
Луцьк, початок липня 1938.
Як це не дивно, але всі, навіть ті, що слідкували і слідкують з найбільшою увагою за т. зв. ревіндикаційною акцією за сокальським кордоном, не мали й досі змоги довідатись чогось певного про її куліси, зокрема про орґанізацію, що кермує цим рухом. А тимчасом та орґанізація істнує вже цілого пів року, обіймає собою ціле люблинське й волинське воєвідство та веде широку й інтенсивну акцію, знану всім добре під назвою „ревіндикації".
Як воно не дивно, але так є. Бо кермуючи ревіндикацією чинники вважали до якогось часу за потрібне не маніфестуватись і по змозі не виступати зовсім перед публичною опінією. Тепер, коли від „успіхів" акції закрутилась у декого з керманичів голова, покинули вони свою „конспіративність“ і тому можемо подати деякі цікаві подробиці про цілу орґанізацію та її діячів до прилюдного відома.
Отже всією ревіндикаційною акцією кермує т. зв. Координаційний Комітет. Його керманичі виробили собі докладний плян праці і рішили вести її так, щоб: 1) назверх залишити ревіндикаційній акції „спонтанний характер“, щоб ясно всім було, що українське населення приймає католицизм і визнає польську національність уповні добровільно, з вищих духових мотивів..., 2) щоб утруднити оборону українській стороні. Цей останній мотив є одною з причин, чому люди з Координаційного Комітету не виступали досі прилюдно ні в пресі, ні перед ширшим громадянським форумом.
Та не тільки це. Бо й усі зібрання Комітету мають, як досі, характер довірочний. Члени зобовязані до дискреції. Та деякі відгомони все таки вже були. Останніми часами щораз частіше появляються вістки в польській пресі, що офіційні чинники мають повне зрозуміння для потреб зорґанізованого польського громадянства на східних кресах, ідуть йому на руку і т. п. Свербить журналістів язик... Дійсно, відповідальні офіційні чинники дуже добре поінформовані про акцію Координаційного Комітету. Очевидно — акція ця має характер майже конспірації, але конспірації леґальної.
А тепер ще дещо даних. Творцем Координаційного Комітету є командант Д.О.К. в Люблині, ґенерал С.Моравінський. В Люблині теж є централя Комітету. По всіх повітових містах істнують місцеві комітети, залежні від централі. З правила осідком комітетів є місцеві військові ґарнізони, а кермують ними старшини в чинній службі. До Комітету входять представники всіх польських орґанізацій, що стоять на становищі ревіндикації. Знайдемо тут орґанізації, що дбають про „розвуй зєм всходніх", римо-католицький клер, Звйонзек Стшелєцкі, Мацєж Школьну, Звйонзек Научицєльства Польскеґо“, ріжні професійні орґанізації і т д. Головна роля, як зачуваємо, призначена тим орґанізаціям, що стикаються з селом, у першу чергу учительству, яку воно, треба признати, сповняє дуже совісно. Вистане пригадати, що майже у всіх звідомленнях з „ревіндикаційних урочистостей" скромно згадують також про участь у них місцевого учителя. Та скромність має свою тактичну вимову. Йде про те, щоб голосною реклямою не утруднювати учительству „праці“ на нових теренах, тимбільше, що праця та з одної сторони найбільш делікатна і найбільш відповідальна, з другої обіймає крім дорослого населення також шкільну дітвору. До учительства належить "переконати", "защіпити нові погляди", "навернути", словом — підготовити все до формального акту. Якби не те, що учительство веде свою акцію в тіні авторитету військового однострою, не легко булоб вив’язатися з цього завдання. А з цілою певністю тяжче, як пристосовувати до ревіндикаційної акції свою демократично-ліберальну ідеольоґічну декорацію, з якою ще досі носиться Звйонзек Научицєльства Польского.
Та помилкою булоб думати, що Координаційний Комітет займається тільки ревіндикацією. Його завдання багато ширші: зміцнити польщину під кожним оглядом, отже: політичним, господарським, культурним. Тому не розріжнює він лівих від правих, а збирає довкола себе усіх поляків.
Здаємо собі справу з того, що ці інформації ще далеко неповні. Але й вони дозволять нам зрозуміти краще цілу низку справ, звязаних за цілістю всіх пекучих проблєм наших земель на північ від Сокаля. Тому й подаємо ці інформації під увагу найширшим кругам українського громадянства. Коли поляки чваняться у своїй пресі, що за останнього пів року перейшло з православія до римо-кат. костела 8.000 осіб, то ми повинні знати, хто в дійсности кермує цілою т. зв. ревіндикаційною акцією та як нам їй з успіхом протиділати.