Пандемія змінить наші будинки та міста

Осаму Окамура

Карантин замкнув нас у квартирах. Нам часто доводилося перетворювати їх на домашні офіси. Ми зрозуміли, що вірус легко поширюється в громадському транспорті чи закритих приміщеннях. Який урок можемо звідси винести? Ми мали б інакше сприймати міста, в яких живемо, – каже архітектор Осаму Окамура, декан факультету мистецтв та архітектури Технічного університету в Ліберці, який давно займається організацією громадського простору. Осаму – молодший брат політичного діяча Томіо Окамура.

— Які наслідки для наших міст матиме пандемія?

— У центрі уваги знову публічний простір. Практика показала, що ідеальний варіант – це коли людина виходить з дому і максимум за п’ятнадцять хвилин пішки може дійти до будь-якого місця, пов’язаного з повсякденними потребами – роботою, послугами чи відпочинком. Ми говоримо про так зване 15-хвилинне місто. Це концепція, над якою зараз активно працюють в Парижі під керівництвом мера Анни Ідальго. Людина майже не матиме потреби в громадському транспорті і, тим більше, в машинах. Вулиці будуть пристосовані для того, щоб пішоходи мали більше місця, тротуари будуть ширші – над цим, наприклад, працюють тепер у Копенгагені. Розширення вільного простору також уможливлює створення додаткових літніх терас та місць на свіжому повітрі в ресторанах та кафе. Там мають рости дерева, що даватимуть тінь. Нерозумно будувати місто, розділене на монофункціональні житлові чи виробничі райони. Ви не зможете подолати такі відстані пішки. Ідеальний міський квартал – це той, у якому магазини та сервіси надання послуг були би на першому поверсі, офіси – на другому поверсі, а вище розміщувалися б квартири. Така система нам добре відома з історичної багатоквартирної забудови наших міст.

— Чим місто вигідне для пішоходів?

— Люди пересуваються на свіжому повітрі в публічному просторі, де набагато простіше тримати безпечну дистанцію. Крім того, у тих, хто більше ходить пішки або їздить на роверах, помітно поліпшується стан здоров'я. Парадоксально, але в пішохідних центрах американських мегаполісів люди часто здоровіші, ніж ті, хто живе у "здоровіших", але залежних від автотранспорту зелених передмістях. Через нездоровий спосіб життя ці люди страждають від ожиріння, проблем із серцем або наслідків автомобільних аварій.

— Чи правильно я розумію – пандемія означатиме занепад міст-супутників?

— Містечка-супутники і без того поступово відходять у минуле. Однак їх можна буде повністю замінити лише тоді, коли ми створимо кращу альтернативу в міських центрах з оптимальним поєднанням функцій і безпечним та здоровим середовищем.

— Але як реалізувати ці плани у вже забудованих містах?

— Уявлення про переповнені міста хибне. Інвесторам дешевше будувати на зеленому полі далеко за межами міста, ніж пристосовувати постіндустріальні землі в центрі – наприклад, на місці колишніх залізничних станцій у Сміхові, Холешовіціх та Жижкові або в колишньому промисловому районі Височани. У майбутньому ми повинні зосередити увагу насамперед на цих ділянках, які слід перетворити на жваві та колоритні міські райони.

— Що з’явиться в містах?

— Буде більше місця для пішоходів та велосипедистів. Як ми бачимо зараз, найбезпечніше робити покупки в менших магазинах, в яких є вихід прямо на вулицю. Ця стратегія матиме принципово позитивний вплив на місцеву економіку. Більше уваги також буде приділятися спокійним зонам – як-от внутрішнім подвір’ям, що функціонують як напівприватний простір, зеленим зонам для відпочинку від міського руху та транспорту. Також з’явиться більше відкритих дитячих майданчиків, спортзалів та спортивних майданчиків. У той же час ми спробуємо розвивати самодостатність, яка під час пандемії виявилася дуже важливою. Загалом мова йде про автономність держав, але, окрім того, це так само стосується і міст, які повинні більше покладатися на місцеве виробництво, ніж на імпорт здалеку. Активніше почнуть розвиватися громадські сади, люди будуть вирощувати більше рослин на балконах. Це цікаве доповнення до забезпечення ресурсами, яке також тісно пов’язане з відпочинком та змістовним дозвіллям. Звичайно, великі житлові тераси біля квартир та зелені дахи з такого погляду також дуже актуальні.

— А що, навпаки, зникне?

— Пандемія може означати кінець для великих торгових центрів. Ми можемо це побачити у послабленнях карантинних заходів. Передусім у Чехії відновили роботу окремі невеликі крамниці та сервіси надання послуг, що мають прямий доступ з вулиці, бо відвідувати їх значно безпечніше, ніж ходити через ціле місто до великих торгових центрів, де люди проводять багато годин за покупками в натовпі з тисячами інших покупців. У той же час попит на доставку, послуги кур’єрів, а також вуличну торгівлю безпосередньо до будинку постійно зростає. Це також не сприяє роботі торгових центрів.

— Як будуть виглядати наші будинки?

— Я розмірковував про можливе відродження будинків-лоджій з відкритими сходовими майданчиками та тихими зеленими внутрішніми двориками. Такі галерейні будинки матимуть функції вулиці, з усіх боків сюди потраплятиме свіже повітря. Ліфт залишається небезпечним місцем під час пандемії. На думку спадає повернення ґраткових ліфтів, які були ще у багатьох будинках Першої республіки, з вентиляційними решітками на стелі. До початку ХХ століття ліфти взагалі не були поширеними, оскільки в будинках не було більше п’яти поверхів. При такій висоті споруди людина з нормальним станом здоров’я може легко піднятися сходами. Студенти жили на верхніх поверхах, а на нижніх зазвичай мешкали літні люди. Здоровим та економічним було місто з будинків у межах п’яти поверхів. Сьогодні ліфт є важливим технічним доповненням, що забезпечує безбар'єрний доступ для всіх, хто цього потребує. Але такі будинки також мали би формувати суцільний ряд вулиці без прогалин. Це слугувало би як для загального скорочення відстаней, так і для зменшення тепловтрат, а також для охорони тихої зони внутрішнього двору.

— То чому ж ми віддаємо перевагу новим мікрорайонам з окремими, розділеними зеленню, будинками?

— Це проблема, пов’язана з будівельними нормами. Донедавна, через необхідну стандартну експозицію сонця, не можна було будувати квартири, які вікнами виходили би лише на північ. Такі приміщення не можна було б затвердити як квартири, а лише в якості робочих студій, ціна яких була б нижчою. Таким чином примусово будували так, щоб будинки були розташовані паралельно один одному.

— Тобто повернеться блокова забудова?

— Містобудівники та архітектори з ІПР Прага прагнули до цього вже давно. Три роки тому було затверджено нові будівельні норми Праги, які роблять це можливим. Мова йде про доволі нетривалий час, але зміни у забудові мають набути чинності найближчим часом.

— А як буде з повсюдно обговорюваною роботою з дому?

— Ця тенденція буде розвиватися. Ми виявили, що ефективна робота у формі домашнього офісу цілком можлива. Мабуть, у кожній квартирі буде виділений певний простір для суто ділових цілей. Мова йде про якесь окреме приміщення або робочу зону. У майбутньому це також може відобразитись як зменшення зацікавленості великими офісними приміщеннями. Таким чином, пандемія може вплинути на ринок офісної нерухомості, який має ту ж проблему, що і торгові центри: занадто багато людей в одному місці.

— Чи стануть будинки просторішими?

— Це можливо як альтернатива будинкам у передмісті, які поступово стають менш популярними. Досі ті, хто хотів мати більше простору і, наприклад, сад, переїжджали на околиці міст. Бо в центрах не було для цього сприятливих умов. Але ми можемо надихнутися прикладом Австрії чи Франції, де проєктують соціальні квартири з великими лоджіями чи житловими терасами. Ми також можемо будувати квартири одразу для кількох поколінь – з двома поверхами та окремими входами, де простір дітей був би з'єднаний з простором батьків, наприклад, коридором. Однак іншим трендом, який набирає обертів, безумовно, буде одномісне житло.

— Але якщо є квартири-студії...

— Так, але люди живуть поодинці, і коронавірус не загрожує їм так сильно, оскільки вони не можуть заразити когось іншого в квартирі. Певно, це будуть паралельні тенденції. Ми або збільшимо квартири для сімей, які тепер переїжджають на околиці, але більше не хочуть щодня їздити до міста й назад, або зменшимо їх відповідно до потреб самотніх людей. Мова йде про молодь та літніх людей, особливо про овдовілих. Студії, які забезпечені стабільною амбулаторною допомогою та службами доставки, в будинках із різноманітним соціальним складом могли б стати чудовою альтернативою установам для догляду за літніми людьми, де інфекції легко поширюються.

— Варто очікувати розвитку котеджних містечок?

— Найближчим часом, певно, так – але в ідеалі ми маємо будувати міста, з яких нам не доведеться тікати. Ми повинні створити дружні, безпечні та придатні для життя міста, які не змусять нас сідати в машини. Котеджі – це лише втеча від проблеми, а не реальне її розв’язання.

Розмовляв Матоуш Гартман

Архітектор Осаму Окамура (46 років) обіймає посаду декана факультету мистецтв та архітектури Технічного університету в Ліберці. Він очолює комісію Празької міської ради з питань мистецтва в публічному просторі, є членом комісії з розвитку урбанізму, архітектури та громадського простору міської ради Праги 7 та опікунської ради Чеського фонду архітектури. З 2015 по 2019 рік був куратором проєкту Shared Cites: Creative Momentum, між 2013 та 2017 роками працював програмним директором міжнародного фестивалю та конференції для більш життєздатних міст reSITE, з 2005 по 2012 рік був головним редактором архітектурного журналу ERA21, тепер є членом його редакційної колегії. Читав лекції в університетах та інститутах США, Японії та Європи. (Автор знимки: Яна Вашакова Гавлічкова)