Від Перемишля.

["Народний Дім" — і вокально-музикальний вечорок устроєний комітетом будови сего Дому.]

Гадка закладати "Народні Доми" по провінціяльних містах не нова — і она повстала в головах людей свідомих народної справи і перенятих почутєм народного достоїньства. Хто лиш троха приглянув ся відношеням наших чи то интеліґентних чи міщаньских громад по містах, той потрафить скоро оцїнити, що справа ся єсть у нас пекучою потребою. Бо коли по галицко-рускій країнї поблагословилось на лучше і нинї, мимо невідрадних відносин суспільно-політичних є стремленя двигнути нарід під взглядом просвітним і економічним а згідно з тим патріоти-напередовцї метнулись до закладаня народних товариств, котрі — основані на прінципі "громада великій чоловік" і на "власній самопомочи" — мають стати сильно бючими артеріями, оживляючими і відсвіжуючими кров народного орґанізму, — то не менше мусїло лежати на серци людей "зрячих": звернути бачне око на населенє міст і місточок та пійти за віщими словами поета, що висказав велику правду словами: "в своїй хатї своя правда і сила і воля". Бо колишне міщаньство, статне і зажиточне, звело ся переважно на нїнащо. Коли в середних віках, за приміром нїмецких міст, управлялись наші міста маґдебурским правом а поважні ремісничі цехи творили орґанізацію дуже сильну то пізнїйші, особливо-ж послїдні часи довели до того, що нинї по містах запанував елємент жидівскій, не маючій нїчо спільного з добробитом і розвоєм чи-то руского чи польского міщаньства — випер з центра міст тубильцїв, ті опинились на передмістях і нинї ледви веґетують. Нї слїду з давного добробиту — "сукмана здерта, самі лати" — як сказав автор "Скита Манявского". Стало ся се через брак доброї орґанізації задля браку освіти і браку почутя чи свідомости горожаньскої. А що упадок міщаньства вплинув погубно й на села взглядно на селяньство, ґравітуюче до міст, то само собою розуміє ся. Тож не маловажна се річ: спасти перед загладою бодай останки нашого міщаньства.

Длятого в провінціональнім містї "Дім Народний", де би містилась і читальня міщаньска і другі товариства, як "Бесїда", "Торговля", товариство задаткове і т. и., — де би кожда душа руска з повіта, заїхавши до міста, знайшлась у своїй хатї, — се було би дїлом так вдячним і так пожаданим, що гадка о тім доконче мусить стояти в звязи з почином народної орґанізації по повітах. Бо коли з наданєм права збору вільно народови збирати ся в цїли обговореня пекучих потреб, ухвалюваня резолюцій, стремлячих до зміни постанов права незгідних з поступом і духом часу, — тож на народні збори чи може бути яке місце більше пригоже, як в своїй хатї? А вже-ж брак відповідної салї найбільше дає ся відчувати, коли прийдесь устроїти які вечерницї, поминки, або коли загостить народна драматична трупа. Що як що, а поява сцени, важної в культурнім взглядї у кождого народу, у нас же виходячої в першій лінії на виставу чисто-народних штук, єсть для провінціоналів чимсь незвичайно пожаданим. І коли ми, чи то в столици краю чи на провінції бажаємо, щоб наша народна сцена і єї члени відповідали вповнї своїй високій задачи і вложеній місії, — то знов з другої сторони мусимо подбати, щоби сих адептів штуки окружити бережливою опікою. Тут треба дати і салю для народної сцени, треба дати і кілька комнат, сли не для цїлого персоналу, то бодай для артисток. Нинї Львів помимо того, що має звиж 13 тисяч Русинів, не дав ще доказів, що зможе піддержати народну сцену хоть би через зимові місяцї, тож коли і в тім часї наш театр, не зважаючи на пору, спішить в дорогу по краю, — то треба, щоби "Народні Доми" притулок єму давали!

Такі і другі причини викликують пекучу потребу закладаня "Народних Домів" по провінції. I здаєть ся, що дорогою жертв, складок і т. и. "Народні Доми" не будуть так скоро здвигнені, особливо коли зважити, що на неодну цїль нинї складає нарід. Тому-то чи не було би лучше позавязувати товариства того имени і при помочи удїлів дійти скорше до пожаданої цїли? — а нїхто не міг би жалувати, що гріш вложений не верне до него, бо-ж льокаль відповідний мусить по часї оплатити ся, — взяти лиш на увагу: кілько то гроша наші "Бесїди" платять річно за винаєм відповідних, а часом і невідповідних льокалїв! Недавно вичитав я в дописи Чиркача з Відня: як то вибори повинні би й у нас відбуватись — і автор уявив собі такій вибір посла н. пр. в Городенцї, — однак кінчить з значущим жалем, що се лишень сон! Та не вже-ж у нас не буде якось по людски, коли не нинї то завтра? — не вже-ж і закладанє "Народних Домів" мало би остатись лиш сном?! Нї, не повинно!

Перемишль не даєсь видно і під сим взглядом випередити другим містам — тут вже від двох лїт истнує комітет будови "Народного Дому" і вже зібрав сто кількадесять зр. зложених в перемискій "Вірі". Гроші сі походять головно зі складок на пращальнім вечері устроєнім адв. д-ром Кормошем в своїм домі при відходї з Перемишля о. Mиx. Мрица перед двома лїтами на віце-ректора семинарії до Львова, а відтак при нагодї 25-лїтного ювілею "Бесїди" перемискої. Сего місяця — 11-ого мая устроєно на сю цїль вокально-музикальний вечерок в комнатах "Рускої Бесїди". В програму увійшли два хори мужескі "перемиского Бояна", а то Остапа Нїжанковсвого "Гуляли" і Нїщиньского "Закувала". В хорі "Гуляли" сольо барітонове співав п. Яворскій, котрий орудує красним дужим голосом і як би придбав собі відповідне музикальне образованє, поставив би ся в ряди лучших сил співочих. Все красну і свіжу композицію "Закувала" Нїщиньского відспівав хор "Бояна", зложений лише з вісьмох співаків, складно; лишень сольо тенорове "По синьому морю" потребувало сильнїйшого та більше дзвінкого голосу у соліста. Жіночій хор виступив також два рази. З трех хорів славного Россініого "Віра", "Надїя" і "Любов" співали панї першій і третій, а в сїм послїднім партію сопранову відспівала дуже вдячно п. Ястрембска. Оба хори віддані були нїжно з чувством і видно було докладне виученє навіть дуже трудних місць. Упрошена на сей вечер п. Яворска відспівала сольо сопранове "Она ся сміяла" Трошля по польски, а на усильне домаганє публики ще й "Думку" Яроньского. На фортепянї грала панна О. Цїпановска "Балляду" Шопена з властивою собі прецизією і зрозумінєм идеї композитора. Не менше заслужені оплески збирав і п. инжінєр Войцїховскій відогравши на скрипцї концерт Мендельсона, а відтак надпроґрамово частину з Беріота концерту, виказуючи в своїй грі велику техніку і гру повну чувства і мельодії. На фортепянї акомпанювала п. О. Цїпановска. Хорами управляв адв. д-р Кормош, котрому належить ся признанє за те, що по утратї такої сили, як о. Копко, підняв ся діріґентури і "Бояна" піддержав. По части концертовій відбула ся томболя, а вечерок закінчили танцї під умілим і зручним проводом знов д-ра Кормоша. Та як з одної сторони аранжери вечерка занялись єго приготованєм і переведенєм на повне вдоволенє публики [в значній части не-рускої] і за се належить ся им подяка, що мимо трудів свого званя не жалують заходу, щоби піддержати товариске житє громади, а до того зібрати бодай невеличку лепту на "Народний Дім", — так з другої сторони перемиска руска громада не конче численно поспішила на сей вечерок. Се не дасть ся нїчим оправдати, а що важнїйше, оно викликує знеохоту у людей своїх і здивованє у чужих... Така байдужність є гріхом.

Дѣло