дає "Compania metropolitana" [через Комітет товариства св. Рафаїла] одному священикови [лише священикови] при кождім транспортї галицких еміґрантів.
Як відомо, добродїйне католицке товариство им. св. Рафаїла, опікуюче ся еміґрантами, бере тепер струю еміґрації в свої руки, щоби мати над нею контролю, не дати визискувати еміґрантів всяким покутним аґентам а заразом старатись по можности о осабленєе филї еміґраційної. Тепер має се товариство до розпорядимости [від Соmраnі-ї metropolitan-ої] місячно по 500 безплатних карт корабельних до Бразилії і тілько-ж еміґрантів з Галичини буде могло що місяця туди виїхати. Отже на рік виїде з Галичини 6.000 душ [під опікою комітету св. Рафаїла]. Се зовсїм не за-много, коли зважимо, що кількадесять тисяч річно гине з голоду.
В цїли опіки над еміґрантами має при кождій відїзджаючій партії оден священик безплатний перевіз морем з цїлим удержанєм і всякими вигодами першою клясою [classa distinta]. Дотичний священик має також запевнений безплатний поворот кождої хвилї рівно-ж першою клясою.
Варта би, щоб хто з наших духовних туди удав ся — поки що лиш "на оглядини" в Бразилії, а оглянувши тоті кольонії власними очима повернув до краю, — відтак може би знайшов ся охотник і на душпастиря до Бразилії, куди що-раз більше наших людей напливає і де вже є навіть в кількох місцях рускі осади [поки що нечисленні], а деяким давнїйшим кольоністам вже й не зле веде ся, бо загосподарували ся. Було би се дуже патріотичним учинком, а подорож [не сталий побут] не потягає за собою надто великих небезпечностей тепер [від кінця мая до вересня], коли не лиш на здоровій полуднево-бразилійскій височинї, але навіть на нездоровім побережю тропікальнім зовсїм нема жовтої фебри, — тим більше при вигодах першої кляси.
Польских священиків в полудневій Бразилії єсть уже: 6 парохів, 1 монах [в Sao Paolo від недавна] а 8-ий поїхав власне з першою партією еміґрантів під опікою комітету св. Рафаїла і має намір не вертати відтам, але осїсти там з своїми овечками.
Знов же Италійцї-лїкарі в цїли опіки над своїми краянами-еміґрантами, вступають яко державні лїкарі окружні в службу бразилійску і часто именовані заразом шефами кольонізації в окрузї — віддають великі услуги своїй вітчинї. Може би хто і з наших лїкарів хотїв помогти краянам своїм за морем, а при тім і заробити собі трохи гроша, і осїв на кілька лїт яко державний лїкар в тих сторонах Парани (з здоровим кліматом), де є рускі осади, та згорнув розсипаних, давних і ново-прибуваючих нових кольоністів коло себе. Тепер идуть тисячі наших людей до Бразилії, а не мають там анї одної своєї душі з верстви интеліґентної.
Найблизша партія еміґрантів відїде зі Львова слїдуючої недїлї раненько, а дальші партії що місяця раз.
Всяких близших вістей интересованим удїлю устно або листом
Любомир Гнатович Рожаньскій в канцелярії адвоката д-ра Костя Левицкого у Львові.
Дѣло
04.05.1895