В 1944 році місцева промисловість нашої області виконала план на 103,3 проценти. Проте її роботу не можна вважати задовільною, бо вона не впоралась з випуском найголовніших товарів широкого вжитку.
Підприємства облмісцевпрому (начальник т. Процаєнко) дали тільки 27,6 проценти запланованої кількості возів, 62 проценти гончарного посуду, 14,5 процентів чорнила; не додали 12 процентів запланованого мила тощо.
Ще гірше дбає за випуск товарів ширвжитку облпромрада (голова т. Кулик). Поруч з недовиконанням кількісних показників її підприємства залишились в боргу перед населенням області по важливіших галузях виробництва. По галантерійних виробах план виконано тільки на 18,6 проценти, металообробному виробництву — на 46,1 і керамічному на 63,6. Таких речей, як крем для взуття, гребінці, господарське мило підприємства облпромради зовсім не випускали, хоч мали для цього всі можливості.
Причини такого становища полягають в слабому контролі за виконанням планів з боку обласних керівних органів державної і кооперативної промисловості.
Взяти, наприклад, Скалатський райпромкомбінат. Торік тут речей найпершої потреби випущено на мізерну суму. При наявності великих покладів торфу і торфяного промислу в районі видобули цього палива за сезон на... 1.000 карбованців. Великий попит у цьому районі на будівельні матеріали. Та їх місцева промисловість спромоглася дати тільки на 340 карбованців. Шорних виробів випущено на 480 крб., вірьовки і підків зовсім не виробляли.
Підволочиський харчопромкомбінат торік план виконав на 200 процентів, але теж за рахунок млинів, не виробивши нічого істотного для ринку.
В таких районах, як Бучачський, Коропецький, Бережанський, Монастириський, де районні керівники повсякденно займаються місцевою промисловістю, зовсім інші наслідки. Так, Коропецький райпромкомбінат річний план виконав на 358 процентів, випустивши вироби майже по всьому асортименту. Монастириський промкомбінат проявляє велику ініціативу в використанні місцевої сировини для випуску товарів ширвжитку. Він виконав план по заданому асортименту на 155 процентів. Недавно в Монастириську налагоджено випуск кафельних плиток.
Це ж можна сказати й про Бучачський райпромкомбінат, який виконав понад 6 річних планів по асортименту. Він випустив хороший гончарний посуд, освоює художньо-декоративні вироби, випуск паперу тощо.
Немало прикладів виробничої ініціативи і в артілях промислової кооперації. Так, артіль "17 вересня" в Тернополі освоїла штампування гачків. Слід тільки побажати колективу цієї артілі, щоб їх нова продукція коштувала подешевше. 50 копійок за пару гачків — надто дорого.
В Чорткові артіль "Зірка" закінчує підготовку до виробництва ґудзиків способом штампування. Це теж корисна ініціатива.
Однак підготовка до масового випуску ряду важливіших виробів відстає. Промислові підприємства ще нічого не зробили для забезпечення трудящих літнім взуттям. Скажуть подекуди — немає матеріалів. Це невірно. Ми маємо, наприклад, виготовлені на наших підприємствах зразки високоякісної дерев'яної підошви, придатної для сандалет. Але далі зразків справа не йде. Облпромрада, Лісопромспілка і облмісцевпром не виконують завдання по освоєнню виробництва дерев'яної підошви. Не використовують в області всіх можливостей і по виготовленню шкіряного взуття.
Наша місцева промисловість незадовільно працювала над задоволенням вимог сільського господарства по виробах речей широкого вжитку. Необхідно якнайскоріше цей недолік виправити. Для селян, робітників і службовців, що мають індивідуальні городи, треба дати в достатній кількості коси, монтачки, граблі, лопати. Можна і треба ширше налагодити виготовлення возів і деталей до них. Для цього є всі умови в більшості районів.
Неприпустимо, коли деякі районні організації робітників місцевої промисловості використовують на роботах, не зв'язаних з їх підприємствами. В Збаражі, наприклад, робітники провідних професій ливарно-механічного заводу довгий час не працювали на своєму підприємстві, виконуючи різні роботи в місті. В результаті — завод не виконав виключно важливого завдання у підготовці до сівби, зокрема по виготовленню деталей до тракторів. Таке ж становище в Тернополі, Буданівському, Струсівському та ряді інших районах. Робітники Тернопільського обозного заводу за 2 місяці 389 чоловікоднів працювали на роботах, не зв'язаних з своїм підприємством.
Треба виправити всі ці недоліки, краще організувати роботу місцевої промисловості.
Час вже покінчити з відставанням у випускові предметів широкого вжитку. Кожний працівник повинен розуміти, що він працює на задоволення найпекучіших потреб живих людей, для покращення добробуту народу.
Г. Брицький, заступник завідуючого промисловим відділом обкому КП(б)У.
Вільне життя
25.04.1945