Переклад англійських фраґментів у тексті Олександра Фільца-Павенцького «Ось нарешті я й помер!»
* * *
Мій розум просвітлів – і от бачу я де опинимось ми через декілька днів.
*
Тому і сумно, що мої всі шанси розчинились у пітьмі.
*
Бо кожне слово, яке б ви
Про власну мудрість прорекли,
Буде порожнім.
*
Так, пустопорожнім – якщо будемо думати лиш про майбутнє!
Прошу тому, не намагайтесь заглядати наперед!
Лишіть на завтра те, що буде завтра
А краще думайте про день насущний без усяких приверед!
*
Відтак, повірте, захоплення моє усім, що було - не померло, ні.
Якщо би хтось із вас зневажити усе хотів, у чому правду я узрів…
*
То скажу я –душа ваша осліпла. І вона - сліпа,
Бо думки ваші лиш про рай хіба!
*
Чи ви погоджуєтесь, що ця правда доброзична?
*
А якщо ні - тоді облиште одержиму боротьбу!
Не зневажайте дійсність часу й долі!
Якби ви знали до пуття, яким шляхом ми всі йдемо,
Тоді не тільки я, але і ви би зрозуміли:
Це все = не те, до чого ми стриміли!
*
Що, думаєте - сказано це надто сильно?
Ні! Настигне нас воно в ту мить, коли нарешті розпізнає,
Що ми не хочем знати правду непомильну!
*
Мене усе це непокоїть, чому й прошу:
Пам’ятаймо – все минає!
*
Я ж пам’ятаю ті часи, коли життя моє лиш почалось –
Жодних розмов тоді про смерть чи про буття у небутті
Ще не велось …
* * *
Хотів би я лишень,
Сказати у той день,
Коли смертельний вирок долі,
Розвіяв все - і страх , і болі.
А з нею сум і відчуття прийшли,
Що розум мій розпорошиться в нікуди?
Мій час уже минув,
Я лиш тепер збагнув,
Що світ триватиме надалі,
Що він пустий без ідеалів,
Тому, так проситься просити:
Любіть - це варто, аби жити.…
Хоча б ще раз відвідати цей світ,
Не хочу знати, що життя – лиш тимчасовий плід,
Хоча б надію мати на свободу волі,
Не хочу вірити у прикрість долі,
Чому нам помирати?
14.04.2019