Змагання залізничників.

 

Тернопільський відділок — ворота Львівської магістралі, що живить війська фронту продукцією тилу. Це покладало на нас особливі обов'язки в змаганні за більшовицьке проведення воєнної зими, переможцям якого надане право участі у дорожному зльоті стахановців-лунінців. Це добре зрозумів кожний працівник і в змаганні з Чортківським та Львівським відділками тернопільчани чотири місяці підряд тримають дорожну першість. Вирішальна станція відділку—Тернопіль (начальник тов. Шіянов) удостоєна в січні перехідного Червоного Прапора Державного Комітету Оборони.

 

Тернопільчани по-бойовому взялись за виконання наказу Наркомату №752 про прискорення обігу вагона, яке Державний Комітет поставив перед залізничниками, як основне завдання. В результаті обіг вагона з 3,6 доби в серпні 1944 р. доведений у січні 1945 року до 1,1 доби. В лютому показник обігу по відділку на 0,11 доби нижчий за державну норму. Отже, виходить, що зимою ми працювали не гірше, а краще ніж влітку.

 

Систематично виконується державний план перевезень. Перестій вагонів під вантажними і транзитними операціями скорочений на 0,8 годин. Це досягнуто завдяки наполегливої стахановської праці, широкого застосування передових методів роботи. Це результат масового соціалістичного змагання по конкретних умовах, опрацьованих для кожної професії і розрахованих на підтягування тих, що відстають до рівня середняків і передових. В змаганні за право участі в зльоті брало активну участь понад 85 процентів руховиків. Більше половини їх повністю виконали й перевиконали ці умови. Такої ж масовості набуло і змагання паровозників та вагонників відділку.

 

Змагання, як і належало, очолювали диспетчери. Гарячий відгук серед них знайшла передова "Правды" — "Почуття нового — дорогоцінна якість більшовика". З 15 січня диспетчерський колектив перейшов на обслуговування відділку в 2 диспетчерських колах замість трьох, визвільнивши значну кількість працівників і так потрібного устаткування. Це своєрідне багатоверстатництво в наших умовах тільки по зарплаті забезпечить річну економію в 315 тисяч карбованців.

 

Не зважаючи на ускладнений обсяг роботи, диспетчери не послабили, а посилили керівництво лінією, організацію, соціалістичного змагання. Важливої ролі в роботі відділку набуло систематичне супроводжування поїздів диспетчерами по методу Кутафіна. Вони вчили бригади стахановській роботі на місці. Диспетчери широко організовували й змагання поїздників та станційників за швидкісне просування поїздів, вручали їм соціалістичні путьовки, організовували естафетні поїзди, просування товарних поїздів зі швидкістю експреса.

 

Зміцніла співдружність між агентами різних служб, провід в якій належить руховикам. Навіть з колійниками, які, здавалось, найменше причетні до оперативної роботи, у нас нерозривна ділова дружба. Досить сказати, що руховики в ремонтну кампанію своєчасно вивезли на колії баласт і дали змогу колійникам відремонтувати 212 кілометрів колії, зняти обмеження в швидкості руху поїздів, що викликались її дефектами. Колійники своєчасно заготували 42.000 щитів і в зиму 1944–45 року не припустили із за заметів жодного перебою в рухові поїздів.

 

Але в основі успішної роботи відділку лежить дружба руховиків з паровозниками. Знатні паровозники відділку тт. Циганок, Хмара, Косяков, Пирогов, Коновалов і інші — часті гості на планірках і в диспетчерських кімнатах відділку руху. Паровозники організували 2 лунінських колони — імені 1-го Українського фронту, якою керує старший машиніст т. Коновалов і імені 4-го Українського фронту — на чолі з машиністом Пироговим. Для всіх бригад вони подають приклад боротьби за прискорення обігу паровоза та вагона і роботи коробковськими методами. За паровозними колонами закріплені кондукторські бригади і поїзні вагонні майстри, чим утворений єдиний поїздний комплекс.

 

В тісному контакті з поїзними бригадами працюють руховики єдиної зміни чергового по відділку тов. Петляковського, що регулярно посідає першість на відділку. За нею йде зміна т. Ісаєва. Кращі диспетчери цих змін тт. Тертиця і Філатов. Вони систематично забезпечують стопроцентне просування поїздів по наркомівському графіку. Добре працюють головні кондуктори тт. Попов, Сухарев і інші, які перевиконують норми пробігу, працюють без браку, значно скорочують інтервали схрещення поїздів.

 

Серед станційних працівників перед веде єдина зміна чергового до станції ст. Тернопіль т. Карачевцева. Ця зміна довела обробку транзитних поїздів без переформування до рекордних 8 хвилин. Швидкісна обробка поїздів дала зміні заощадження 2541 вагоногодину в січні і 2541 — в лютому.

 

Велику економію часу і рухомого складу дало відділку безвідчіплювальне розвантаження. Ініціатором його широкого проводження є комуніст, інвалід Вітчизняної війни, черговий по ст. Єзерна т. Бондаренко — кавалер двох бойових орденів. Успіх такого розвантаження вирішується дружбою з клієнтурою і участю вільних від роботи залізничників і членів їх сімей у вантажних роботах.

 

За самовіддану роботу в важких умовах прифронтової смуги урядові нагороди одержало 6 руховиків відділку, знаками "Почесний залізничник" нагороджено 5 чоловік і галузевими нагрудними знаками та значками НКШ—19. Рада 1-го Українського фронту двічі виносила подяку залізничникам-тернопільчанам.

 

З такими успіхами наш відділок підійшов до зльоту стахановців-лунінців Львівської залізниці. Їх ми обіцяємо закріпити й поглибити.

 

В. Лейков, начальник Тернопільського відділку директор-підполковник руху.

 

Вільне життя

 

06.04.1945

До теми