Одним з найважливіших завдань Рад депутатів трудящих є піклування про побутові потреби трудящих. Партія, товариш Сталін вимагають від партійних, радянських і господарських працівників чуло, уважно ставитися до людей, до їхніх побутових потреб. Це особливо важливе значення має тепер, у дні великої Вітчизняної війни. Та, на жаль, не розуміють цього керівники Чортківської міської Ради, зокрема, її голова тов. Урасов. Досить навести лише деякі факти, щоб переконатися в цьому.
Ще в листопаді минулого року на сторінках газети "Вільне життя" вказувалося на безладдя в постачанні населення міста Чорткова хлібом. Та керівники міської Ради залишилися глухими до сигналів преси.
А тим часом постачання населення міста хлібом не тільки не покращало, а навіть погіршало. Безтурботні керівники міськторгу не спромоглися організувати випікання хліба. Їм дозволили видавати населенню борошно, тоді, як далеко не кожний працівник має змогу випікати дома хліб. Та виявляється, що працівники міськторгу навіть неспроможні видати борошно. Безліч скарг надходить від трудящих міста до міської Ради і в інші організації про безчинства в постачанні хлібом. Наприклад, працівники артілей імені Тельмана та "17 вересня" за лютий не одержали ні хліба, ні борошна. Та хіба тільки вони! Навіть в їдальнях видають хліб часто несвоєчасно й не повну норму. Все це викликає незадоволення і нарікання населення. Виходить, що поведінка працівників міськторгу є провокаційною. Держава дає стільки хліба, скільки потрібно для населення міста згідно норм. Але нероби з міськторгу не спроможуться навіть вибрати готового, що дається за нарядами Заготзерно. Так, у січні вони не добрали 427 пудів борошна і 18 пудів крупів, в лютому недобрано 700 пудів борошна і 9 пудів крупів. А тим часом багатьом трудящим за цілий місяць не видано ні хліба, ні борошна. На виправдання цього, завідуючий торговим відділом міськторгу тов. Романець не міг будьщо сказати. Правда, він дуже обурюється, що завідуючі магазинами не приїжджають до пекарень за хлібом. Але далі обурювання він не йде.
А що твориться в пекарнях? Чи був голова міської Ради тов. Урасов у пекарні, де завідувачем Лопушанський? Коли не був, то це йому честі не робить, а якщо був, то чому ж там таке жахливе безладдя? Пекарня скоріше нагадує кузню: стіни в сажі, в пилюзі, бо зза відсутності освітлення робітники вночі на підлозі розпалюють вогнища. Попіл, пилюга осідають на тісто. Робітники працюють без халатів — брудні, мила, рушників нема. Там, де склад борошна і печеного хліба, там же й мешкає вартовий. Медичного огляду робітники не проходять. З чотирьох печей дві не працюють зовсім, бо розвалені, а дві незабаром теж розваляться. І це нікого не турбує.
Корисно було б тов. Урасову побувати і в пекарні №2, де завідувачем Островський. Тут би він теж виявив неймовірну антисанітарію, безладдя. Тут бруд на кожному кроці: біля пекарні, в коридорі, в цеху і на склепі, де схороняється випечений хліб. Скрізь бруд, сміття, калюжі. Виймаючи хліб з печі, кладуть його на підлогу в бруд. Форми для випікання хліба валяються в кутку, на смітнику. В цех, де випікається хліб, з вулиці може заходити кожен, кому забажається і ніхто цьому не боронить. Завідувач пекарні Островський ходить на роботу п'яний.
Серед робітників пекарні відсутня масово-політична робота, не розгорнуте соціалістичне змагання.
Багато базікають керівники міськторгу про те, що невистачає пекарів. А чому ж вони не подбають про підготовку кадрів? Чому ж у пекарнях нема жодного учня?
На все це може бути одна відповідь: працівники міськторгу втратили совість і відповідальність. А міська Рада потурає їм.
Та безладдя в постачанні хлібом це не виняток у нашому місті. Візьмемо для прикладу ще такі два об'єкта, дуже важливі — лазню і готель. Не дивлячись ні на що, лазня все ж таки не працює. А скільки нарікань на безладдя в готелі! Ось що пише про міський готель гвардії майор тов. Качаровський, що прибув на кілька днів до Чорткова з фронту. "20 березня я прибув до Чорткова і мені з великими труднощами вдалося влаштуватися в готель. Мене влаштували в кімнату №6, де мешкає інженер. Переспав я одну ніч і виявилося, що жити там неможливо, і не тільки тому, що кімната зовсім не опалюється, а ще й тому, що в білизні паразити, які не дають спати. Після тяжкої ночі я пішов у міську лазню, але виявляється, що вона не працює. Мені важко повірити, що цих питань не можна вирішити. На фронті ці явища називаються надзвичайними і вживаються негайні заходи".
Цікаво знати, чи не соромно нашому "градоначальникові" тов. Урасову, що у ввіреному йому граді такі непорядки? Чи дорожить він авторитетом міської Ради? Чи збирається він шанувати громадян свого міста, піклуватися про їх побутові умови?
Поки що можна сказати одно: в Чорткові не почувається твердої руки турботливого господаря.
А. Маєвський. К. Долгопольська. З. Брилінська.
Вільне життя
28.03.1945