При кінці 1916 р. кинула мене судьба до табору українських виселенців у Ґмінді. Пережив я там все горе наших виселенців і з останнім транспортом десь в серпні 1918. вернув я до краю.
По повороті збирався до опублікування документів виселенчої мартирольоґії, щоби потягнути до відвічальности не тільки австрійський уряд за його просто злочинну "опіку" над виселенцями, але хотів поставити перед громадянський суд і деяких "патріотів".
Мучили і знущалися над нещасними виселенцями не тільки всякі австрійські "штрайбінґелеси", але і "свої" урядники.
Одначе розпад Австрії і українсько-польська війна перешкодили, а тепер не час і не пора про те писати. Та прийде ще і на це черга.
Тепер хочу розповісти тільки дещо про дальшу судьбу останків табору з Ґмінду.
Тут віддаю слово чоловікови, що переїхав з Ґмінду до Ґая. Він пише до мене:
"Захисти сиріт зі школою і ґімназією, шпиталями, зі "славним" д-р Ціпановським на чолі переїхали з Ґмінду до Ґая, на Моравії. Там розпочалося негайно під проводом д-ра Ціпановського, деяких членів "Запомогового Комітету" у Відні і ґаївського "Verwalter-а" Бадера (буковинського жида) — "нове" життя.
Ліверантом табору був Бадер. І почалася господарка...
Знову так, як там у Гмінді покрився цминтар в Гая свіжими могилками українських виселенців, які я вже може з привички точно записував на рахунок одної і цеї самої особи. В днях перевороту і упадку Австрії о стільки там змінилося, що Чехи вже вигнали в табору ославленого Бадера. Але місце його заняв д-р Ціпановський зі своїми приятелями, як нпр. директор школи Лука Гарматій і другі. Табор був під управою Чехів, а д-р Ціпановський мав право контролі. Його знову контролював "Український запомоговий Комітет" у Відні. Контроля відбувалася головно таким робом, що б. парляментарні посли (нпр. Лев Левицький) приїжджали за харчами до табору. Таксамо їздив і голова місцевого комітету д-р Ціпановський зі звітами за дієтами (одноразова подорож нпр. до Праги коштувала 500 К. і на дорогу харчі).
Правдиво громадянську роботу, повну посвяти і гарячої симпатії для нещасних виселенців вели між иншими лікар тов. Сивак Микола і ґімназіальний учитель тов. Бачинський Омелян (брат б. посла Володимира). Цей другий, незвичайно культурна і освічена людина, віддав цілого себе, так як колись в Ґмінді, громадянській праці.
Вони й почали культурно-просвітну роботу в таборі. Почалися наукові виклади, відчити й популярні вечірки. Тов. Бачинський, відомий музик і діріґент, урядив при участи ґімназіяльної молодіжі цілий ряд театральних виставок і концертів.
Я познайомився там і з орґанізацією чеських робітників і придивився і навчився багато від них.
Прийшов день 1. мая. Ми зібрали гурток своїх, устроїли також маєве свято і разом з чеськими робітниками під одним прапором вийшли з табору до міста на "tabor lidu", де іменем українських соціялдемократів промовляв і наш професор тов. Омелян Бачинський. Від цього дня ми згуртувалися в один гурток і вели освідомляючу роботу. Це дуже не подобалося деяким панам і почали іти тайні рапорти "до Відня".
Наслідки оказалися дуже скоро. Проф. Бачинському закинено непорядки в бурсі, деморалізацію молодіжі і т. д., власне тоді, коли місцева громада в імени всіх складала йому сердечну подяку за його труди й працю.
Але що обходять б. панів послів воля і ухвали громади. Інтриґи розвивалися далі, а головна причина невдоволення була наша робота.
Тов. Бачинського безправно усунено. Вся ґімназіяльна молодіж застрайкувала, протестуючи проти цеї кривди свойому коханому професорови.
Тоді ґімназію розвязано.
Професори Омелян Бачинський і Джубан дістали 14-дневну виповідь. Тов. д-р Сисакови, Чорнобільови і мені під загрозою насильного викинення розказано опустити табор...
В.
Чи треба ще додавати що до цього письма? І я покищо не додаю. Думаю, що діяльність д-ра Ціпановського вже всім Ґміндянам добре звісна і всіх бувших Ґміндян болючо діткне вістка про дальшу шкідливу його роботу там в Ґая.
Це справдішна траґедія. Д-р Ціпановський знаменитий лікар але мішається в не свої річи і тут як малокультурна людина кермується тільки своїми обридливо-еґоїстичними мотивами. Добре справді буде, як д-р Ціпановський посвятиться тільки медицині, де він багато доброго може зробити, а увільнить вже раз на все своє громадянство від "своєї" громадянської праці.
Вперед!
13.02.1920