З Брідщини.
Кілько то крику було в краю на нинїшний закон шарварковий, а кілько обіцянок і запевнень зі сторони наших геґемонів, що закон той не єсть такій лихій, як то Русини в соймі представили, і що з часом сама людність навикне до него і узнасть єго добрим. А тепер от що дїє ся в Брідщинї!
Рада повітова розіслала по всїх селах післанцїв карних, щоби стягати "шарварок" в готівцї, бо так она ухвалила. Бо й по що рушати хлопа і відривати єго від працї? Таж він стілько має робити! І собі і на паньскім... Нехай він собі робить своє, а шарварок зробить уже рада повітова сама, лише гроші — коби грошей хлоп дав! А що то значить чотири днї заплатити? Прецїнь того самого дня, коли хлоп мав відробляти шарварок, міг пійти до паньскої стодоли і там заробити, а гроші віддати "заржондови" шарварковому. Та оно нїби на одно виходить, але в дїйстности річ стоїть далеко инакше. Питанє, чи бідному халупникови лекше відробити шарварок або заплатити єго, — лишім нашим соймовим економістам, а вже-ж що до вдів і сиріт то навіть і таких голов не треба, щоб се розібрати, чи лекше им шарварок збути роботою чи грішми?
Але нашій радї повітовій мало було того. У нас порядок надо все: у нас всьо мусить бути під "ścisłą kontrolą". Рада повітова для догляданя шарварку установила спеціяльних дозорцїв доріг громадских. Що кілька сел єсть такій дорожник і він має обовязок доглядати доріг, щоби були в добрім станї. Розуміє ся, таким дорожникам треба платити, а хоч він на своїм урядї не дуже то й розуміє ся, впрочім він властиво й не знає, що має робити, як і куди, — то радї повітовій се не шкодить. Урядованє дорожників лежить звичайно в тім, що раз або навіть і два рази в лїто заходять в піддану их юрисдикції громаду, щоби подибати ся з паном "вуйцєм" і випити в коршмі пару гальб пива. От і вовк ситий і коза цїла! А дорога яка була, така й буде, бо вертаючому з такої инспекції "дозорцеви" дорога видає ся в добрім або злім станї відповідно до поправленого або попсованого пивом гумору, а розуміє ся, що гумор залежить від більшого або меншого числа гальб, оплачених начальником громадским.
Ба, але де взяти грошей на оплаченє тих "комісарів від шарварку"? А на що-ж політичний розум, вироблений 30-лїтною автономічно-конституційною практикою! Впрочім кого то буде болїти? "Заржонд" шарварковий звичайно увільняє від шарварку двір місцевий за для єго становиска в "єрархії"; війт хиба би був дурний, щоби себе не увільнив [таж він спів-дирекція заряду!]; писар громадскій? а то би було красно! найвисша инстанція сїльска в громадї! Остає ся misera contribuens plebs — хлоп, що повинен шарварок відробити, а тепер заплатити, і оплатити дорожників, але так щоби интерес повіта не утерпів. Тож рада повітова лупнула собі ухвалу, котрою підносить дотихчасову цїну пішого дня шарварку з 30 на 40 кр.! Видїл повітовий приняв сю ухвалу. Кромі священика, що засїдає в видїлї, лиш оден дїдич боронив тої справи в користь селян, і то такій дїдич, котрий в своїм скарбі розмірно найлїпше оплачує челядь і робітника. А тії панове, котрі нїколи не платять денного робітника висше 30 кр. навіть у жнива, а звичайно оплачують денну роботу по 10—12 кр., ба платили би ще менше, сли би не побоювали ся якого катаклізму, — ті панове голосували за цїною 40 кр. за день пішого шарварку в такім тяжкім роцї на заробок, як сей рік.
І то дїє ся в повітї, в котрім горячка еміґраційна заняла майже кожду громаду, а то лиш длятого, що зарібку нема, земля подроблена, а драчі ростуть що-раз висшe... Panowie! wy się żłe bawicie!
Дѣло
08.02.1895